Ірина привела маленького синочка Антона в садок. Хлопчику чотири роки і він у середній групі.
Дитячий садок – це двоповерхова будівля, середня група заходить з окремого входу. Якщо заходити з вулиці, то потрапити можна спершу в роздягальню і тільки звідти в групу, а з групи ще можна вийти через кухню, де розташовані сходи, які ведуть на другий поверх до старшої та молодшої груп.
Антон того дня відмовлявся йти до садочка, дорогою поводився примхливо. Ну а кому хотілося б після вихідних рано прокидатися і кудись іти?
Ірина привела Антона першим. Жінка передала сина виховательці та поїхала на роботу. А за півгодини їй зателефонувала вихователька і нервовим голосом сказала, що Антон зник і ніхто не може його знайти.
– У сенсі, пропав? – запитала шокована Ірина. – Я виїжджаю.
Оскільки було безглуздо продовжувати телефонну розмову, Ірина одразу ж поспішила в садок.
– Де мій син? – запитала вона.
– Ми вже все обшукали… Але головне, що всі його речі в шафці.
Ірина була в шоці: куди могла подітися її дитина, ще й без верхнього одягу.
– Так, давайте по порядку! Що було після того, як я передала вам сина і пішла?
– Антон був у групі, а я всього на хвилину відійшла, перевірити, чи готова каша…
– Ви що жартуєте: як дитина могла безслідно зникнути за хвилину? Потрібно перевірити всю будівлю, може він просто десь ховається…
Ірина разом із няньками, вихователем і завідувачкою обшукували всю будівлю.
Увійшовши до старшої групи, до Ірини підбігла дочка її знайомого.
– Тітонько Іро, а я бачила вашого Антона вранці.
– Де, Сонечко?
– Він біг у бік вашого будинку. У сандаликах, в одній футболочці і колготках. – сказала дівчинка.
Після слів дівчинки Ірина помчала додому.
Антоне, як же я злякалася. – кинулася мати обіймати сина, роздягаючись на ходу.
Мам, Ганна Сергіївна пішла надовго, а я сидів у групі один і нудьгував. Тому пішов додому. – сказав замерзлий хлопчик, який сидів на ґанку.
Ірина більше не поїхала на роботу того дня, Антон переохолодився, поки йшов додому, і захворів. Викликали лікаря. Той діагностував бронхіт. Лікувалися вдома майже місяць.
Ірина поскаржилася на виховательку, але та не відчувала себе винною. Мовляв, якщо дитина не почала слухатися і пішла із садочка – це все на совісті батьків, які погано виховують.
Але в районному відділі освіти підтримали обурену матір, а ледачу виховательку звільнили, завідувачці дали догану.
