З Андрієм у нас усе закрутилося якось занадто швидко. Я була приїжджою і на той час зовсім не шукала стосунків. А от житло і роботу – так. Так вийшло, що працювати я почала в магазині його матері. Вона ж запропонувала мені знімати кімнату у своїй квартирі. На той момент такий варіант здавався мені ідеальним. Там ми й познайомилися з моїм майбутнім чоловіком.
Від самого початку я помічала його відданість і безмежну любов до матері. Він завжди її слухав, у всьому намагався догодити і постійно допомагав, навіть якщо вона не просила.
В юності бабуся часто примовляла, як чоловік поводиться зі своєю матір’ю, показує його ставлення до майбутньої дружини. Ця думка мене зачарувала. Тож коли Андрій після кількох місяців залицянь запропонував мені вийти за нього заміж, я з радістю погодилася.
Лише через кілька тижнів я дізналася, що вагітна. У той момент мені здавалося, що щасливішої жінки у світі не існує. Але насправді з цього моменту тільки почалися всі мої найсерйозніші проблеми.
Усю вагітність я пропрацювала в магазині свекрухи. І навіть за тиждень до пологів мама Андрія не захотіла шукати мені заміну. У підсумку в день пологів мені довелося достроково закрити магазин, щоб поїхати в лікарню.
Дізнавшись про це, свекруха просто оскаженіла. Прибігла в лікарню, наказала зібрати свої речі і вимітатися з її будинку. На новонароджену онуку Лілю навіть не глянула, як і мій благовірний. Чоловік тільки сказав, що не очікував від мене такої несерйозності. У підсумку з пологового будинку мене забрала подруга. І відтоді я живу в неї.
Минуло вже кілька місяців з того випадку, але я все ніяк не можу оговтатися від події. Мені досі здається, що це якийсь злий жарт. Не уявляю, що робити далі і як справлятися самотужки з дитиною без доходу і власного житла.
