До того, як ми одружилися, з батьками чоловіка у нас були хороші стосунки. Не ідеальними, але загалом усе було добре. Чоловік жив із ними, тож коли я гостювала там, багато спілкувалася з майбутньою свекрухою і свекром. Між нами ніколи не було жодних конфліктних ситуацій. Часом могли тільки сперечатися, наприклад, що дивитися по телевізору, але й тоді я на знак жіночої солідарності ставала на бік свекрухи. Майбутній чоловік не ображався, бо моя тактика йому була зрозуміла.
І все було просто чудово. До весілля. А потім усе змінилося. Наступного дня після весілля, ми приїхали в гості до свекрів. Вони посадили нас за стіл, а мені шматок у горло не ліз після вчорашнього торжества. Але суто з ввічливості я не відмовилася, але попросила меншу порцію. Свекруха ніби й не почула про те, що я попросила. А свекор сказав, що я тепер маю добре харчуватися. Спочатку я все сприйняла жартома, але свекор говорив серйозно.
Після цього “жартували” подібним чином батьки чоловіка все частіше. А за кілька тижнів свекруха сказала, що я округлилася, хоча я ні на грам не погладшала. Причому сказала вона це так радісно.
А гірше стало після того, як я завагітніла. Розповіла чоловікові, він був шалено щасливий, але я не хотіла поки що ділитися радісною новиною з батьками, тому попросила чоловіка не розповідати поки що нічого. Він мене підтримав у цьому. Але його батьки стали все частіше приходити до нас у гості, цікавитися моїм здоров’ям. Тоді я запідозрила, що вони в курсі моєї вагітності. Влаштувала чоловікові допит, але він сказав, що ні про що не говорив їм, просто батьки так мріють про онуків, що, напевно, скрізь вагітність ввижається.
А коли близькі чоловіка дізналися вже від мене про те, що ми чекаємо дитину, моє життя перетворилося на пекло. Свекруха не втрачала можливості, щоб проконтролювати моє харчування, вмовляла кинути роботу, щоб не втомлюватися. Ще вона щоразу, коли ми бачилися, чіпала мій живіт, вказуючи на те, як він змінився за тиждень.
Я вже не могла терпіти батьків чоловіка. Для них було головним – нагодувати мене як коня. А коли я прикривалася гострим токсикозом, свекруха заявила, що потрібно просто вміти підбирати нормальні продукти.
А потім мати чоловіка почала без запрошення приходити до нас, щоб наготувати мені всього, що я і до вагітності на дух не переносила. Потім і на роботу почала мені обіди носити. Це при тому, що вона тупо вдиралася в мій кабінет, коли я вела прийом і там перебували мої пацієнти. Просто при них змушувала мене їсти, а потім ще й ображалася, що я відмовляюся.
І ось тоді я зрозуміла, що для них – простий інкубатор. Нікого більше не цікавила я, як самостійна особистість. Усі бачили в мені тільки оболонку, яка виношує дитину.
І тоді я наважилася поговорити з чоловіком. Спробувала пояснити свої почуття і наскільки мене напружує те, що його батьки хочуть зробити з мене інкубатор, і що більше не хочу так жити. Але чоловік не розділив моєї думки. Власне, я здогадувалася про це.
Тому за два дні, коли його не було вдома, я зібрала всі його речі, попросила чоловіка подруги змінити замок у дверях і відвезти валізи свекрусі. Сама ж узяла відпустку на тиждень і поїхала з міста, щоб якось відволіктися і відпочити від усього цього негативу.
