Моїй свекрусі 75 років. За останні роки вона дуже злягла. Двічі вона потрапляла в лікарню з ішемічними нападами. Ще їй важко пересуватися після перелому, деменція прогресує, коротше кажучи, цілий букет.
Найгірше свекрусі стало після втрати доньки, сестри чоловіка. Це страшне горе зовсім її підкосило. Не можу сказати, що відчуваю надмірне почуття любові до свекрухи, але завжди ставилася до неї з повагою, бо вважаю її гідною жінкою. Шкода тільки, що на старості років так похитнулося її здоров’я.
Донедавна вона ще якось справлялася сама, поки не отримала перелом ноги. Лікарі сказали, що ходити вона ходитиме, тільки от із великими труднощами. Протягом тривалого часу свекруха перебувала в лікарні, але на постійній основі ніхто ж не буде там тримати, виписали і ми забрали її до себе. Я, чесно кажучи, була в шоці від таких змін у нашому житті. Ми живемо в трикімнатній квартирі, тому місця вистачає всім. Донька заміжня і живе в чоловіка, тому свекруху розмістили в її кімнаті.
У мене є робота, яка мені дуже подобається. На пенсію я не збираюся виходити. Тільки от на кого залишити свекруху? Вирішили скористатися послугами доглядальниці. Але оскільки мати чоловіка має велику вагу, то не кожен із нею впорається. Але ж потрібно часто перевертати свекруху. Одна з доглядальниць виявилася взагалі недолугою – ніякого догляду, незрозуміло за що гроші отримувала. А з появою іншої доглядальниці взагалі виявили, що пропадають речі.
Запропонувала чоловікові оформити свекруху в спеціальний пансіонат, але він одразу ж відмовився. Там реально добре і догляд належний забезпечать кваліфіковані фахівці, але чоловік категорично проти. Каже, що насправді там терплять страшні знущання від працівників пансіонату, мовляв, у фільмі бачив і знає зворотний бік таких ось установ. Гаразд, то що робити в такому разі? Зараз за свекрухою доглядає сусідка, але вона планує переїжджати незабаром. І що тоді?
І тут чоловік ошелешив мене просто! Каже, навіщо витрачатися на цих доглядальниць і пансіонати, якщо я можу звільнитися і сидіти зі свекрухою. Мовляв, моя зарплата майже така сама, скільки ми доглядальницям платили. А він добре заробляє, квартиру свекрухи здає в оренду, грошей вистачає з лишком. Але я не хочу цілодобово те й робити, що міняти підгузки свекрухи. Крім того, я дуже гидлива і не можу без роботи. Я обожнюю свою роботу, ходжу із задоволенням туди, знайомлюся з новими цікавими людьми.
Ніколи з чоловіком не скандалили, а зараз майже щодня з’ясовуємо стосунки. Свекруха чує все. Шкода її, звісно, але я не готова ставити хрест на своїй кар’єрі. Чоловік теж не зможе доглядати за матір’ю, як не крути, завдання доволі делікатне: потрібно міняти підгузки, купати і багато всього іншого.
Дуже хочеться вірити, що свекруха одужає і знову буде сама за собою доглядати.
Якщо піду з роботи, то назад мене вже не візьмуть, а значить, я втрачу те, що мені дійсно приносить задоволення. Намагалася пояснити це чоловікові, але він не розуміє мене, навіть розлученням пригрозив. Ясна річ, що він вирішив таким чином мене налякати, але говорить він це дуже правдоподібно. Мабуть, від нервів. Але як бути далі не знаю.
