Ми з Олексієм вчились в одному класі. Він був як всі, нічим не виділявся, вчився середньо. Він дуже любив математику і в нього все чудово виходило. Час від часу він брав участь в олімпіадах та навіть займав призові місця. Мама Олексія підробляла прибиральницею у в нас в школі, і після уроків син намагався допомогти своїй мамі. Спочатку всі однокласники над ним сміялось, але це Олексія не зупиняло. Потім в старших класах до нього почали відноситись нормально, і почали поважати його маму.
Оксана Володимірівна викладала в наш школі біологію. Багато учнів не любили її за жорсткий характер. Вона чомусь добре спілкувалась лише з тими дітьми, чиї батьки були заможними людьми. Олексія вона теж не любила. Вона дуже часто казала йому, що він ніхто і нічого в житті не доб’ється.
Якось при черговій сварці Оксана Володимирівна сильно образила Олексія. В класі всі притихли. Оксана Володимирівна крикнула «Син прибиральниці ніколи не зможе стати директором. Так же як син директора не зможе стати прибиральником».
І ось пройшло 20 років з випуску. На зустріч однокласників прийшов і Олексій. Хтось з однокласників запросив і Оксану Володимирівну. Вона одразу почала цікавитись у всіх про їх досягнення в житті. Звернулась вона і до Олексія: «А ти чого добився? Надіюсь, що не підлоги миєш?». Олексій дуже спокійним тоном відповів: «Я будую будинки». «Аааа, ну зрозуміло. Будівельник». Олексій знову дуже спокійно відповів: «В мене своя велика будівельна компанія, я її власник».
Оксана Володимирівна змінилась в лиці. Вона не змогла знайти собі місце. Останньою краплею було те, що Олексій попросив свого водія підвезти її додому. Коли вчителька побачила Мерседес люкс класу вона була просто вражена.
З цієї історії точно потрібно зробити висновки!
