Максим, син мій, вирішив одружитися 7 років тому. Тоді наш будинок був в селі. Після весілля я вирішила допомогти молодятам і оформила на себе кредит. Молоді відразу ж змогли переїхати в місто, в нову квартиру.
Син сказав, що дуже переживатиме за мене, якщо я залишуся в селі. Невістка нічого не пропонувала, тільки дивилася нам мене скоса. Так вийшло, що я почала жити разом з родиною сина.
Далі невістка народила дітей. Це природний процес і ми ретельно готувалися до появи дітей. Народилися двійнята. Я чим могла, допомагала молодій мамі. Коли невістка була вагітною, то вся робота по дому лягла на мої плечі, але я не скаржилася. Прекрасно розуміла, що їй важко, а мені в радість допомогти їй. Коли народилися діти, скільки ж безсонних ночей я провела біля їх ліжечка. Все шкодувала невістку, щоб вона поспала зайву годину. Співала діткам колискові, заколисувала.
Коли діти виросли і пішли в школу, я стала зайвою в цій квартирі. Виявилося, що в двокімнатній квартирі немає місця старій.
Мені прямим текстом було сказано, щоб я поверталась в село. Що там я буду відчувати себе комфортніше: багато місця, свіже повітря, свіжі овочі і фрукти. Ось таку турботу проявили діти. А те, що зараз холод на вулиці, а там топити дровами треба, яких немає, це сина не хвилювало. Я розплакалася, але виходу не було. Син сказав зібрати речі …
