– Чому знову поповнення відкладається? Ви ж планували малюка? Коли ви вже мені онука народите? Але розширитися треба – квартира ж зовсім крихітна, – ніяк не могла заспокоїтися свекруха.
Любов Миколаївна була твердо впевнена, що сім’я в нас не повноцінна. Річ у тім, якщо одружилися – треба відразу народжувати. Про своє бажання обзавестися онуками вона мені заявила ще під час першого нашого знайомства. Родичка розповідала, як шкодує про те, що в неї тільки одна дитина, сподівалася, що онуків буде побільше.
Мій чоловік – закохана дитина. Свекруха рано овдовіла і всю любов присвятила синові. Ось і виріс він ніжним і вразливим, абсолютно не пристосованим до життя.
– Ви з ним різні. Він інтелігент, науковий діяч. Він зі своїх книжок не вилазить, а ти жива й активна, – казали мої подруги.
Це справді так. Павло – математик. Він викладає в інституті, відомий у своїх колах, але дохід від його роботи мізерний. Але я знала, на що підписалася, тому нічого від нього не вимагала. На життя заробляти вмію – не це головне.
Заміж я вийшла у свідомому віці – мені було вже 27 років. Я обіймала престижну посаду, у мене була квартира і машина. Жодних іпотек. Павло жив із мамою – свекруха оберігала його від будь-яких неприємностей.
Після чергового допиту свекрухи щодо онуків, я відповіла їй:
– Обов’язково у вас будуть онуки. От коли заробимо на нову квартиру, розширимося, тоді й поговоримо.
Якщо з моєї зарплати ми могли щось відкладати, то зарплати чоловіка ледь вистачало на те, щоб покрити всі його витрати. Тільки рутинна робота вимотує, це всім відомо. Я вирішила відпочити.
– Коханий, потрібно їхати у відпустку, у мене сили закінчуються, – сказала я чоловікові.
– Звичайно, їдь. Відпочинь, розвійся. Я з тобою не зможу поїхати, бо в мене дисертація.
Я з’їздила, тільки мене не відпустило. Я ще більше почала думати про те, що треба щось змінювати. Тоді я вирішила відкривати свою справу і не працювати на когось.
– А тобі хіба погано? Чим тебе наша квартира не влаштовує? Але ти дивись по собі. Робота має приносити не тільки дохід, а й задоволення, – сказав чоловік.
Так і сталося. Мій дохід упав на перших порах, але все одно я заробляла більше за чоловіка. Павло цього навіть не помітив – йому аби студенти сесію здали. Питання дітей ми вирішили відкласти на кілька років, тільки от свекруха була з цим не згодна.
– Любов Миколаївна, ми народимо тоді, коли будемо готові. Продавати свою квартиру я не хочу, ми маємо накопичити на спільну, – намагалася заспокоїти її я.
Після першого скандалу родичка почала нас умовляти взяти іпотеку. А хто її платитиме, якщо я з дитиною сидітиму? Свекруха? Я хочу усвідомлено прийти до цього і виховувати свою дитину сама.
Мало того, вона почала щодня приходити до нас додому і діставати мене темою онуків. Мене в жар кидає при слові “діти”. Ігнорувати її не виходить – вона на голову вилізе, щоб достукатися.
Чоловіка це зовсім не напружує, а я вже на межі. От як вирішити цей сімейний конфлікт? У вас є ідеї?
