Сьогодні Григорій вирішив з’їздити в рідний дім. Цей будинок став його притулком. Коли він сварився з дружиною, то одразу ж їхав туди.
Через рідний дім вони вже кілька разів із дружиною сварилися. Дружина хотіла, щоб Григорій якнайшвидше продав цю хату. А Григорію було шкода продавати хату, в якій минуло його дитинство, таке щасливе й безтурботне. Подобалося Григорію приїжджати сюди. Він із задоволенням ходив до лісу по гриби та ягоди, ходив на риболовлю.
Дружина сильно сердилася на Григорія, коли він на вихідні їхав у село.
– Не буду я хату батьківську продавати. Добре мені там, розумієш? Я там відпочиваю душею і тілом.
Навесні Григорій садив там картоплю, влітку копав картоплю, відпочивав, щось по господарству робив. А коли ставало холодно, зачиняв хату і їхав у місто.
Нині Григорій вирішив підготувати хату до зими, переночувати тут, а вже вранці їхати назад у місто. Приїхав, піч розтопив. Вирішив сходити до колодязя, води принести.
Коли йшов, то зустрів дівчинку, яка гралася з кошеням. Посміхнувся він і пішов далі. Приніс води, зварив собі картоплі, повечеряв картоплею, консервою і хлібом. Випив чаю. Згадав, як любив пити чай його батько.
Взимку за вечір він випивав, напевно, п’ять чашок чаю. Вирішив перед сном Григорій подихати повітрям.
Вийшов на ґанок і об щось спіткнувся. Придивився: а це в нього на порозі сиділо кошеня, з яким дівчинка гралася сьогодні вдень. Кошеня жалібно зам’якало. Стало шкода його Григорію.
Забрав він його до хати. Нагодував залишками своєї вечері. Потім ліг спати, кошеня ласкавим виявилося, домашнім. Вляглося разом із Григорієм спати. Так солодко Григорій уже давно не спав. Вранці погодував кошеня і пішов шукати господаря. Але не знайшов. Григорій вирішив кошеня забрати із собою в місто. А як інакше: адже воно ж замерзне саме тут узимку!
Їхало кошеня спокійно в автобусі: воно було сите, йому було тепло.
– Привіт. Я приїхав і не один, а з гостем!
– З яким гостем?
– А ось із яким! Іди сюди, знайомити вас буду!
Кошеня вже прокинулося і висунуло голову.
– Ой, яке гарненьке! Просто краса!” – сказала дружина, коли побачила кошеня.
Воно помирило дружину і Григорія. Щойно вони починали сваритися, кошеня починало так жалібно нявкати, що чоловік і дружина одразу ж припиняли сваритися. Ось такий чудовий подарунок зробила доля Григорію та його дружині.
