Дивись, Ірка, Анна Сергіївна йде! – шепнула подрузі Юлька.
Ірка, побачивши свекруху, яка наближалася до магазину, поспішила сховатися в технічне приміщення. Встигла. Ховаючись там, вона почула розмову Юльки з Ганною Сергіївною:
– Я знаю, що Іра працює сьогодні!
– Так, але вона змушена була від’їхати на склад!
– Тоді передай їй, що я її все-одно знайду!
Серце Ірки шалено калатало в грудях. Вона ще не оговталася від недавнього скандалу, який влаштувала Анна Сергіївна на очах у відвідувачів магазину.
Як виявилося, Ірина має стосунки із сином Ганни Сергіївни, який тільки нещодавно повернувся з армії. Жінка була проти цього, бо Іра була старша за її сина на десять років і вже мала двох дітей від першого шлюбу. От Ганна Сергіївна прийшла і поливала брудом Ірку, погрожуючи, що все-одно розлучить її з сином.
А далі взагалі пустилася берега і пішла прямо до керівництва магазину і розповіла, що в них працює злодійка, яка вкрала в неї ланцюжок. Попросила дати адресу Іри.
Відтоді в неї почалися неприємності: спочатку на роботі, а потім і вдома, коли Ганна Сергіївна приходила до під’їзду Іри й розповідала байки місцевим пліткарям про те, що пасія її сина приворожила, мовляв, ніяк відшептати не можуть. А ще, вона ночами проституцією займається.
Зрештою Іра не витримала і попросила Ігоря піти, бо протистояти своїй матері він не міг. Чоловік не хотів іти, але Іра була налаштована рішуче. Аж надто багато натерпілася від його матусі.
Минуло два тижні і на порозі магазину знову з’явилася Ганна Сергіївна.
– Ірочка, з Ігорем горе! Пропав кудись, дзвоню йому, а він трубки не бере. Говорили сусіди, що бачили п’яним, на бомжа схожий. З роботи звільнився. Навіть, кажуть, побитий був. Прошу тебе, подзвони йому, тільки тебе він послухає! Попроси, нехай повернеться додому.
– Ганна Сергіївна, я ж – злодійка з виводком дітей, повія! Приворожила вашого Ігоря! Адже так? Тобто не авторитет для Ігоря! З чого б йому мене слухати? Ви хотіли, щоб ми розійшлися, домоглися свого!
– Ірочка, прошу… Його ж убити можуть або покалічити… Я місця собі не знаходжу. Якщо не повернеться, ти ж сама собі не пробачиш…
– Вирішуйте свої проблеми самі! – відповіла Іра.
Дочекавшись кінця робочого дня, Іра зателефонувала Ігорю, а той начебто так і чекав її дзвінка, блискавично відповів:
– Іро? Як ти? Як дітлахи? Мені без вас дуже погано…
– Ігоре, нам без тебе теж. Приходь додому. Ми тебе дуже чекаємо…
Ігор усе ж таки прийшов. А наступного дня пішов говорити з мамою. Анна Сергіївна ж дала обіцянку більше ніколи не ображати Іру та її дітей. А незабаром у неї з’явилися й рідні онуки. Тоді вона остаточно заспокоїлася, змінила своє ставлення до Іри. Але ось Іра забути минулих образ не змогла.
