Ви навіть не уявляєте, чому в нас виникли розбіжності з рідними мого чоловіка! Вони ображаються, що ми відмовилися вішати на себе один із їхніх кредитів.
А почалося все багато років тому. Ми з чоловіком – молоді тридцятирічні люди, кілька років тому, після навчання в університеті вирішили одружитися. Пішли на роботу, бабуся переписала на нас свою однокімнатну квартиру в передмісті. Ми й цьому були раді.
Важко було їздити до столиці з передмістя по кілька годин на день, та й тісно нам жилося. Тож ми стали думати про кредит – хотілося розширення, та й ближче не завадило б перебратися.
Квартира в кредит? Так що з вами? – стала обурюватися на той момент свекруха, – Краще зібрати трохи грошей і купити за готівку. Ніяких боргів! У вас ще все життя попереду! Діток поки що немає, значить ще є час.
Її старша донька з чоловіком узяли кредит, тому на всьому економили. Вона знала, як це важко. Після того як сестра чоловіка вийшла на роботу, платити за кредитом стало простіше. Але вони захотіли купити меблі, а зайвих грошей поки що не було. Вона вирішила нас попросити:
Братику, виручи, – нам так і не дадуть більшого кредиту, бо вже маємо один, тому оформіть кредит на себе, а ми будемо виплачувати його потихеньку.
Ох уже ця дурна молодь! А свекруха їм підспівує: я буду допомагати платити їм, виручайте.
У підсумку ми беремо на себе кредит. Кілька місяців вони нам дійсно гроші перекидали на картку. А потім почалося:
– Доньку потрібно до школи зібрати, ну оплатіть кредит разочок, ми потім відшкодуємо! Розумієте, нам зараз так важко, заплатіть ще раз, а потім віддамо.
І це після повторювалося регулярно. Місяцями. Доводилося випрошувати, випрошувати, приходити до них, а потім новий платіж. І все по колу.
У підсумку чоловік сестри просто взяв слухавку замість її і повідомив:
– Та нічим нам платити! Я пішов із роботи, а дружина одна все тягне. Тож ніяк не вийде гасити ваш Кредит.
Ви уявляєте? Тепер це називається – наш кредит! Свекруха зітхнула і каже:
– Я ж на пенсії тепер, а з неї не дуже-то вийде оплачувати кредити. Нічим мені вам допомогти.
А я якраз хотіла піти в декрет, а чоловік працював як кінь, щоб віддати чужий борг. І я працювала віддалено. І так ми протягом п’яти років платили чужий кредит. Але ж нам пообіцяли, що колись вони влаштуються в житті і все нам повернуть. Хоча обіцяли повернути без відсотків. Ні про які відсотки не йшлося.
Чоловік сестри зрештою пішов на роботу, але вони не поспішали повертати борги. А деякий час тому його знову звільнили. Тож до нас заявилася його сестра з матір’ю:
– Мій чоловік знову залишився без роботи, є вакансії експедитора, але там обов’язкова наявність свого транспорту, а на нас досі кредит, не дадуть нам іще один. Візьміть на себе, а ми його оплатимо.
Я не витримала і розсміялася їм в обличчя. Виходить, що меблів їм було мало, вирішили ще, що ми маємо їм подарувати авто!
Звичайно ж, ми відмовили їм. Вирішили, що досить ходити в дурнях. Та й ми самі вже вирішили кредит взяти для себе. Мій чоловік сказав своїй сестрі з матір’ю, що більше не вийде на чужому горбу виїхати.
Вони так образилися! Уявляєте? Нещодавно свекруха дзвонить і каже:
– Завдяки тому, що ви такі жадібні і злі, у зятя не виходить влаштуватися на роботу, а доньці доводиться все самій тягнути. Навіть у мене гроші позичають. Ви вчинили дуже негарно. Рідні так не чинять!
А як же роблять рідні? Оформляють кредити на своїх родичів і потім не виплачують? Так виходить?
