Найближчі та найрідніші люди в одну хвилину можуть стати абсолютно чужими. Іноді трапляється так, що твоє власне щастя стає причиною образи для людей, яких ти любиш, цінуєш, дорожиш. Щось подібне сталося і зі мною.
Кілька місяців тому я купив квартиру, про яку мріяв, напевно, скільки себе пам’ятаю. Емоції переповнювали, я був неймовірно щасливий. Житло в наш час коштує дуже дорого, але кредит був цілком підйомним для мене, тому я навіть не вагався купувати квартиру чи ні. Працюю я в хорошій компанії, тому проблем із виплатою за кредитом не мало б бути.
За десять років свідомого життя мені настільки набридло бігати по найманих квартирах із неадекватними господарями. Тому коли мені вдалося накопичити грошову суму, необхідну для першого внеску, я одразу ж вирішив брати кредит і купувати власне житло.
Сім’єю не встиг поки що обзавестися, тому вирішив почати з квартири, поки з’явилася така можливість. Раніше доводилося допомагати сестрі оплачувати навчання, оскільки вона погано вчилася. Крім цього, допомагав їй грошима на дрібні витрати. Мене ніхто не змушував це робити, але мені хотілося допомогти єдиній сестрі. До того ж і батькам було легше, що мене ще більше тішило. Практично я один повністю став забезпечувати молодшу сестру, задовольняючи всі її матеріальні потреби. Так тривало протягом чотирьох років.
Коли я купив квартиру, вирішив поділитися радісною новиною зі своїми рідними. Запросив батьків разом із сестрою в гості, попередньо не сказавши, що це моя квартира. А самі вони ні про що не здогадувалися, бо я часто переїжджав з одного орендованого житла в інше. Після того, як я оголосив, що купив цю квартиру, у рідних просто дар мови відняло. Я пояснив, що взяв кредит на квартиру, тому тепер не зможу більше забезпечувати сестру. Зрештою, крім виплат за кредитом, потрібно ще чимось харчуватися, оплачувати комуналку, проїзд.
Ця новина родичів зовсім не потішила, навіть навпаки, дуже розлютила.
Ми вже відпустку планували! – кричала мати. – А тепер що, забути про відпочинок усе витратити на навчання, накажеш? Чому ти не порадився з нами перед тим, як вирішив купити квартиру? У нас уже й візи на руках… А ти – просто егоїст!
Молодець! – підхопила сестричка. – Дякую тобі за те, що нас так перекинув! Я так із батьками у двокімнатній квартирі тісно, а в тебе тут хороми. А хто навчання оплатить? А ще ти обіцяв мені новий телефон.
Особисто мене не поставили до відома батьки, які зібралися за кордон на відпочинок. Просто не вважали за потрібне поставити мене до відома. А сестра завжди знаходила час для мене, коли їй було щось потрібно купити або гроші. А от, просто так, поцікавитися, як мої справи, їй не було потрібно. Тільки й уміли, що гроші клянчити.
Але до цього інциденту я якось не розумів, що мене просто використовують. Тільки зараз спала пелена з очей. Я оплачував усе: навчання сестри, її орендовану квартиру, купив їй плазму, а інші дрібниці взагалі ніколи не рахував.
Коли вони пішли, я сидів і думав: коли став для найрідніших людей не улюбленим сином і братом, а банально грошовим мішком? Невже так було завжди?
