Аня добре вчилася і була найкращою серед своїх однокласників. Вчителі її називали “нашою зірочкою”. Дівчинка, попри загальну любов односельців, не планувала залишатися в селі. Вона твердо для себе вирішила, що після школи поїде в місто для реалізації своїх планів.
Аня трохи соромилася, що її батько з матір’ю працювали в колгоспі. Мати – у бухгалтерії, а батько був спочатку простим трактористом, а пізніше став начальником майстерні з ремонту.
Ані хотілося досягти більшого в житті, тому вона цілодобово готувалася до вступних іспитів до одного зі столичних вишів. Їй вдалося вступити на факультет хімії. Закінчивши навчання, вона влаштувалася на роботу в одне з найбільших підприємств.
Життя дівчини било ключем. Нові знайомства, друзі. У село їздила рідко, на свята. За батьками, звісно, дуже сумувала.
Старанна і серйозна дівчина Аня була незабаром помічена на виробництві і вона почала просуватися кар’єрними сходами. Незабаром вона вийшла заміж за хорошого хлопця з роботи. Від підприємства молодятам виділили кімнату в гуртожитку, а через два роки квартиру.
Попри вмовляння матері, Аня рідко відвідувала їх із батьком, бо робота і сім’я відбирали весь час. Мати дуже турбувалася, що їхній фамільний будинок, у якому прожило кілька поколінь, продасть дочка після їхньої смерті. Але не стала говорити про це Ані.
Минали роки. Аня сама вже стала матір’ю двох синів, які стали зовсім дорослими і самі мріяли вже про кар’єру, квартири, машини.
Мати сильно здала після смерті чоловіка. Аня на той час уже була на пенсії, тож спокійно поїхала до матері, щоб доглядати за нею. Спочатку думала, що не витримає сільського життя після столиці. Але ні, вона немов знову потрапила в дитинство. Ані так подобалося поратися на городі, ходити до лісу та річки, де вона любила проводити час, коли жила в селі. Мати з появою доньки пішла на поправку, їм було удвох так добре.
А через два місяці за Анею приїхав чоловік. Хотів забрати дружину назад у місто, адже теща вже почувалася добре. Але Аня запропонувала чоловікові допрацювати й переїжджати в село. До пенсії чоловікові залишалося менше місяця.
Але він був категорично проти, а наступного дня поїхав додому. На 80-й день народження тещі він приїхав разом із синами та їхніми нареченими.
Почали розвантажувати з машини численні пакунки з продуктами, солодощами, подарунками для бабусі. Святкували майже три дні. Чоловік поглядав на щасливу дружину й тещу. Увечері, перед від’їздом до столиці, він підійшов до Ані.
– Напевно, ти мала рацію. Піду на пенсію і переїдемо до тещі. Синам квартира потрібна. А ми вже в тому віці, коли потрібно відпочити. І краще це робити на свіжому повітрі.
– От і добре, а ми в місто їздити в гості до дітей будемо. А вони до нас на літо онуків привозитимуть. Так навіть краще.
З того часу почали жити вони в селі. І так добре як там, їм ще ніде не було.
А ви б хотіли жити на старості років у селі? Чи обрали б місто?
