Надія йшла з магазину. У руках її були важкі пакети. Раптом до неї підійшов молодий хлопець.
– Мамо, ну чому ти не сказала, щоб я допоміг? Навіщо надриватися?
– Антоша, ви з Марічкою були, не стала турбувати. – пояснила Надія.
– Ну ти даєш! – обурювався хлопець. – Ми б і з Марічкою могли тобі допомогти, ти ж знаєш, як вона добре до тебе ставиться.
Антон дуже любив свою маму. Надія обійняла сина, він забрав її пакунки і вони пішли додому. А жінка не могла натішитися, якого чудового сина виростила, справжнього чоловіка.
Так вийшло, що ростити сина довелося одній. Із чоловіком вони розлучилися давно. Антон важко переживав, що батьки більше не разом, але з часом заспокоївся. Бував у батька кілька разів на місяць. Потроху життя налагоджувалося.
Звісно, важко було Надії без чоловічої допомоги, тому намагався допомагати матері син.
– Мамо, а можна Марічка пообідати до нас прийде? – запитав Антон.
– Ти ж знаєш, що можна, чому питаєш? – здивувалася Надія.
З Марічкою вони товаришували з дитинства і були однокласниками. Росла дівчинка в багатодітній родині, де було семеро дітей. Грошей у батьків не вистачало постійно, але вони дуже старалися забезпечити сім’ю всім необхідним.
У Марічки не було стільки іграшок, як у Антона, тому коли ще діти були маленькими, їй подобалося бувати в Антона вдома. Спочатку хлопець просто шкодував подругу, але через деякий час вони вже не могли одне без одного.
Це було свято Нового року, святкували втрьох – Надія, Антон і Марічка, яка виглядала дуже сумною, поки всі загадували бажання.
– Марічко, у тебе щось сталося? – поцікавилася Надія. – ти виглядаєш дуже сумною.
– Ні, нічого, все гаразд. – усміхнулася дівчина.
– Може, все ж таки розкажеш?
– Мам, просто Марічка мріє про щось, але цьому не судилося збутися. – пояснив Антон.
– Антоне, перестань. – сказала Марічка.
– І про що таке ти мрієш? – усміхнулася Надія.
– Марічка, ну скажи мамі, вона ж своя. – умовляв Антон дівчину.
– Розумієте, у мене випускної сукні немає. Точніше, є одна, в якій старші сестри випускалися.
Надія наповнила келихи шампанським і сказала:
– Давайте, дітки, вип’ємо за виконання бажань! Марічко, а ти згадай щось більш серйозне, цю мрію твою з сукнею ми здійснимо! – підморгнула вона синові.
– Мамо, дякую, ти найкраща! – обійняв Надію Антон.
– Купимо тканину, яка тобі сподобається, і я пошию тобі сукню! Домовилися?
– Спасибі, тітко Надь. Я так рада! – з очей дівчини полилися сльози щастя
На випускному Марічка була найчарівнішою. Ще Надія домовилася зі знайомою перукаркою і та зробила модну укладку дівчині. Антон не міг відірвати очей від своєї подруги.
А незабаром його призвали в армію і він поїхав на два роки. Марія теж поїхала в місто вступати. Час пролетів непомітно. Насамперед Антон, коли повернувся додому, запитав у матері про Марічку. Надія не хотіла засмучувати сина новиною про те, що його подруга заміжня і в неї є дитина. Але сусіди все ж розповіли Антону про це. Хлопець довго мучився, а через півроку заявив, що одружиться.
Надія була рада, дуже їй онуків хотілося, але міська невістка не поділяла її поглядів.
Антон із дружиною залишилися жити в місті. Невістка Надії, хоч і була гарною дівчиною, але характер просто огидний. Вона забороняла Антону приїжджати в село, друга теж не пускала.
А одного разу Надія побачила біля будинку Марічку з шестирічним сином, який був абсолютною копією Антона. Як виявилося, після випускного у Марічки з Антоном була близькість і вона завагітніла. Дізналася про це, коли коханий уже відбував службу, а вона була на першому курсі інституту. Батьки Маші були суворими, тож не схвалили б вагітність поза шлюбом. Тоді Маша й вирішила вийти заміж за першого зустрічного. Прожили недовго і розлучилися.
– Ось так, тітонько Надю. Знайомтеся, ваш онук Дмитро Антонович! Ми повернулися в селище, тож зможете спілкуватися з Дмитриком! – сказала Маша.
– А чому Антонович? Ти що сина на Антона нашого записала? – здивувалася Надія.
– Ні, за іронією долі чоловіка теж Антоном звали.
А незабаром Антон розлучився з дружиною і приїхав назад у селище. Почуття з Марічкою в них знову спалахнули і вже за дев’ять місяців Надію ощасливили вдруге і подвійно: Маша народила прекрасних дівчаток-близнючок.
