Мама вже досить давно намагається переконати мене обмінятися з Надею квартирами. Мовляв, я маю віддати свою двокімнатну, а мені віддадуть кімнатку у звичайній комуналці. І мати думає, що це було б чесно! Але я не розумію, з чого вона це взяла. Купувалася квартира на мої гроші, я багато працювала, збирала, відмовляла собі у всіх благах, допомоги мені ніхто не пропонував.
Надю ж, мою молодшу сестру, мама облизувала з дитинства, все для неї робила. У нас із Надею різниця у вісім років, тож я чудово запам’ятала, як відрізнялося ставлення до неї від ставлення до мене. Неймовірна різниця. Сестрі все спускали з рук, а мене карали навіть за найменшу провину.
Я не раз запитувала в мами, чому так вийшло, але вона у відповідь тільки сміялася і говорила, що це нормальна справа. Перша дитина потрібна для тренування, а друга для любові. Якщо це й був жарт, то не дуже смішно. Мене постійно вмовляли поступитися сестрі, адже вона маленька, їй потрібніше. А мені самій ніхто ніколи не поступався, навіть не допомагав ні в чому.
У мої обов’язки за замовчуванням входила турбота про сестру, а Наді водночас явно давали зрозуміти, що я не повинна бути для неї авторитетом. Мої заборони сестричка ігнорувала і постійно скаржилася на мене матері. У результаті мене сварили, а вона отримувала все, що хоче. Мені це зовсім не подобалося. Я не хотіла спілкуватися з сестрою через це.
У вісімнадцять років я покинула рідний дім. Ми з мамою сильно посварилися. Не тільки через Наді, а й через наші стосунки. Мені все набридло, я зрозуміла, що не хочу такого життя. Ось і пішла. Мама була впевнена, що мене вистачить на тиждень, але вона помилилася.
Роздратування й образа іноді дуже сильно мотивують. Так сталося і зі мною. Я працювала щосили, щоб довести, що мати неправа, що я можу досягти висот. Але потім я усвідомила, що їй байдуже, вона дивиться тільки на мою сестру. Після цього мій саморозвиток став виключно особистою справою.
Я практично не спілкувалася зі своєю сім’єю, але знала, що мати продала свою квартиру двокімнатну, щоб сестра могла влаштувати весілля. Тепер мама тулиться в однокімнатній квартирі, а сестра живе зі своїм чоловіком у комуналці. Я запрошення на весілля не отримала, дізналася про все лише з викладених у мережу фото. Але мене це зовсім не образило, адже я б усе одно не пішла. Немає часу.
Тоді я багато працювала, щоб купити власне житло. Було складно, але все вийшло. Взяла кредит і купила двокімнатну квартиру. Сестра ж у цей час народжувала дітей. Одного, потім другого. І ось нещодавно народилася третя. А живуть вони досі в тій самій кімнаті, у комуналці.
Дізналася я про це від матері. Вона почала регулярно мені телефонувати, навіть у гості приїхала, але ж ми не бачилися багато років. Походила по кімнатах, захопилася, як у мене просторо. І розповіла, що Надя з чоловіком і дітьми змушена жити в маленькій кімнатці.
Я зробила вигляд, що не розумію її натяків. Мені начхати, скільки в сестри дітей і де вона живе, це її справа. Рішення це вона прийняла сама, і відповідальність, отже, на ній. Але мати не збиралася здаватися так просто.
Ще за тиждень вона приїхала в гості з купою фотографій Надіних дітей. Сподівалася, що вони мене заспокоять. Не розумію, що змусило її так думати. Мама розповідала, як Наді складно, яка маленька зарплата в її чоловіка. Мовляв, не живуть, а виживають, а ще й кімната маленька. А потім видала щось абсолютно неймовірне:
– Поміняйся з сестрою квартирами. А? Ти живеш одна, навіщо тобі такі величезні кімнати? А їм тісно дуже з дітьми.
Я різко відповіла, що не збираюся так чинити. Проблеми сестри мене не стосуються, нехай розв’язує їх самостійно, тим паче що вона не самотня. Нехай із чоловіком беруть кредит і працюють. Та й мама, коли продавала квартиру, могла припустити, що дочка потребуватиме житла.
Мама заахала, що Надя з чоловіком нізащо не потягнуть кредит, адже сестра не може працювати, у неї діти. А чоловік самотужки не впорається.
– Тобі шкода поділитися з рідною сестрою? Не чужі ж люди!
Я ніби в дитинство повернулася в дитинство. Тільки тоді йшлося про красиві зошити, а зараз про цілу квартиру! На яку я, між іншим, заробила самостійно. Зайвий раз не спала і не їла, особистого життя не влаштовувала. А сестра в цей час лише розмножувалася.
Незважаючи на мої пояснення, мама все одно сподівається домогтися того, що їй потрібно. Але вона забула, що я більше не маленька дівчинка. Мене так просто не зламати. Якби телефонмені не був потрібен по роботі, я б змінила номер. І так дуже давно не спілкувалися, можна ще стільки ж не розмовляти.
