Олена, як завжди, вранці поспішала на роботу. Дорогою вона вирішила забігти за кавою, яку завжди брала у своїй улюбленій кав’ярні. Олена взяла стандартний набір, круасан і каву, і поспішила до виходу. І побачила перед собою свою давню подругу, з якою вони дуже дружили в шкільні роки. Але потім якось загубилися, бо роз’їхалися по різних містах вступати до інститутів.
– Привіт, Лєночко! Як же я рада тебе бачити! Я тебе ще здалеку побачила, ось вирішила переконатися, що ти це! – сказала Карина.
– Привіт, Каринко! Слухай, правда, так поспішаю зараз на планерку на роботі. Давай обміняємося номерами телефонів, а ввечері можна зустрітися в кафе. – запропонувала Олена.
Дівчата записали номери одна одної і розійшлися. Олена з нетерпінням чекала вечора, щоб зустрітися і поговорити з подругою, яка колись була найкращою подругою.
Після роботи дівчата зустрілися в невеликому, затишному кафе. Тем для розмови було предостатньо.
– Ну, розповідай, як життя? Заміж вийшла? Дітей народила? – почала питати Олена.
– Ой, ні, Лєночко. Я пташка вільна, не для сім’ї створена. Для кохання, не більше. Узами шлюбу себе не зв’язала і зв’язувати не збираюся. Ну а ти як?
– Каріша, у мене стандартний комплект: чоловік, дочка, нудна робота і відпустка раз на рік. От і думай що краще: як у тебе, чи як у мене.
– І не кажи, подруго. Але як же добре, що я тебе зустріла. Ти ж тут поруч працюєш? Немає у вас вакансії менеджера з підбору персоналу? Я нещодавно повернулася і вирішила пустити тут коріння.
– Знаєш, Каріно, у нашому офісі точно немає. Потрібно запитати в чоловіка, він нещодавно став заступником директора, знаю точно, що їм постійно хтось потрібен. Ой, подруго, там одні чоловіки працюють. Такі красені – задивишся. Ось там тобі нареченого і знайдемо.
– Ой, так, добре, Лєночко. Ну їх, цих женихів, плавали – знаємо. Мені одній добре.
Дівчата довго не могли наговоритися, але вже було пізно, час розходитися. Вдома Олена насамперед поцікавилася в Ігоря, чи немає в нього на роботі вакансії менеджера з персоналу.
– Олено, а ти впевнена в ній? Тому що підбирати персонал – це не так легко, як здається.
– Ігоре, впевнена на 200%. Карина завжди була розумною дівчиною. Тому навіть не сумнівайся в ній.
– Гаразд, якщо так. Можеш сказати, щоб завтра на співбесіду приходила.
– Дякую, любий. Прямо зараз наберу її, порадую.
Наступного дня Карина вже стала співробітницею в компанії Ігоря. Подруги стали часто спілкуватися, Карина заходила все частіше в гості до Олени і стала практично членом її сім’ї.
– Прекрасна у вас сім’я, Оленочко. Чоловік хороший і донька. Везуча ти. І щаслива. А сама того не помічаєш. – сказала Карина, немов заздрячи подрузі.
Але Олена не надала цьому значення. Даремно…
Ігор останнім часом почав дедалі частіше затримуватися на роботі, пояснюючи все тим, що в компанії багато нових проєктів, тож певний час треба потерпіти, а потім усе стане на свої місця. Олена довіряла чоловікові, бо він ніколи не давав приводу засумніватися в собі. Але одного разу все змінилося.
Того вечора на телефон Олені прийшло повідомлення:“Коханий. Я чекаю на тебе внизу. Цілую багато разів. Твоя кішечка. “.
Олена зрозуміла, що подруга помилилася номером і написала їй повідомлення випадково. Але за хвилину набрав Ігор і попередив, що змушений знову затриматися, мовляв, нарада позапланова. Тоді Олена й запідозрила недобре. Вона вирішила порадитися з мамою.
– Мамо, а може, в Ігоря хтось є? Не знаю що й думати.
– Оленко, так ти б перевірила. Прийди до нього на роботу, але так, щоб він не подумав, що ти перевіряєш його.
Після розмови з мамою Олена вирішила так і вчинити, пішла в офіс до чоловіка. Підійшовши до прохідної, вона запитала в охоронця, коли закінчиться нарада, на що той здивовано запитав:
– Про яку нараду ви говорите, дівчино? Усі роз’їхалися понад три години тому.
– Ясно. А Ігор Павлов теж пішов?
– Ну так. Разом із новенькою сіли в машину і поїхали. Ех, гарна панянка. Був би я молодший…
– Нова – це Карина? – запитала Олена.
– Вона сама.
Усе стало ясно. Того вечора Ігор повернувся додому до опівночі.
– Як там Карина? – запитала Олена.
– Не знаю, – здивовано відповів Ігор. – А що?
– Ну ти ж від неї приїхав?
– Олен, ти чого? – продовжував відпиратися Ігор.
– А це що? – Олена показала повідомлення Карини, помилково надіслане їй.
– Ну і що? Не розумію. Тут же не вказано, що смс адресувалося мені.
– Не вказано, але після того, як я отримала це повідомлення, подзвонив ти і сказав, що затримаєшся на нараді. Припини брехати. Я була у тебе на роботі і знаю, що ніхто не залишається на роботі після шостої вечора.
Ігор зрозумів, що відпиратися немає сенсу. Тим паче він домовився з Кариною, що найближчим часом розповість усе Олені.
– Ну що ж, Ігорек. Одружуйся, Карина якраз мужичка підшукує! – сказала Олена і пішла в іншу кімнату, щоб не розплакатися перед чоловіком. – Валізи твої я зібрала, тож вимітайся просто зараз, щоб я тебе більше не бачила! Із донькою зустрічатимешся раз на місяць. Я завтра подам на розлучення сама.
Через півроку Олена зустріла гідного чоловіка, який теж був розлучений, сам виховував сина. Після кількох місяців зустрічей він покликав Олену заміж. А вона не відмовила, бо справді почувалася коханою і щасливою.
А Ігор із Кариною розійшлися. Подрузі стало нудно з ним і вона його вигнала. Ігор хотів повернутися в сім’ю, але is no in сказала, що не хоче мати справу зі зрадником.
