Ми познайомилися з Ігорем, коли у обох був за плечима досвід невдалого шлюбу. Я пішла від першого чоловіка через те, що він днями і ночами безпробудно пив. А у них не склалися відносини, тому що з часом почуття вщухли. Спочатку жили просто як сусіди, але потім все ж вирішили розлучитися.
І Ігор, і я тягнули з розлученням до останнього, намагаючись врятувати сім’ю. Одна справа, коли у вас з чоловіком просто проблеми, інше ж – коли є спільні діти. Однак, як показує досвід, зберігати відносини тільки через дитину – погана ідея. Нехай краще вона буде бачити своїх батьків щасливими, але не разом.
Наші діти майже ровесники. Дочці Ігоря – вісім, а моєму Сашкові тільки виповнилося сім. Чомусь ми були впевнені в тому, що вони відразу ж подружаться. Переживали трохи, що будуть ревнувати один до одного і боротися за увагу батьків. І заздалегідь обговорювали, як будемо діяти в таких ситуаціях. Але проблема з’явилася там, звідки не чекали. Лера мене незлюбила і підкреслювала це всіма своїми діями.
Вона приходить до батька по суботах і неділях. І якщо мої колеги в ці дні відпочивають від роботи, то я приходжу в офіс, щоб відпочити від вихідних.
Мій Сашка завжди сам миє після себе посуд. Якось я попросила Леру прибрати за собою і отримала півгодинний скандал. Висловивши мені всі свої претензії, дівчинка пішла у ванну і закрилася там на годину. Подумати тільки, образилася через те, що я сказала їй помити після себе тарілку і виделку!
Лері неможливо догодити. Вона завжди знайде причину, щоб розплакатися і почати кричати на мене. У перший день нашого знайомства вона захотіла подивитися мультики. Але на нашому телевізорі не було її улюбленого каналу. І почалася істерика! Лера била руками стіни і кричала, що я в усьому винна. Плакала, казала, що тут її ніхто не любить і не чекає.
Я спочатку намагалася заспокоїти дівчинку, було шкода її. Але вона ні в яку не хотіла йти зі мною на контакт. І найгірше це те, що мій син почав теж себе так вести. Запитує у мене, чому Лері можна, а йому ні. Лера відмовляється їсти борщ і вимагає печиво – Саша теж. Лера не хоче допомогти з прибиранням – і Саша стає в позу.
Після вихідних мама Лери приходить за донькою і забирає її. А мені потрібно ще як мінімум два дні, щоб втихомирити сина. До п’ятниці він знову стає самим собою: добрим, турботливим і поступливим. Але зустрічі з Лерою на вихідних кардинально змінюють його поведінку.
Може, я роблю неправильно, але я почала уникати зустрічей з дочкою чоловіка. На вихідних відправляю дітей з Ігорем гуляти, а сама просто займаюся своїми справами. Планую свій день так, щоб коли вони повернуться, потрібно було їхати за покупками або на зустріч з подругою.
Ігор все розуміє, і йому стає сумно через наш конфлікт з Лерою. Але я вже втомилася намагатися знайти спільну мову з його дочкою. Вона просто робить все мені на зло. Часом я настільки втомлююся через напружену обстановку вдома, що думаю про розлучення. Я люблю свого чоловіка, але мені дуже складно.
Мы познакомились с Игорем, когда у обоих был за плечами опыт неудачного брака. Я ушла от первого мужчины из-за того, что он на днях и по ночам беспробудно пил. А у них не сложились отношения, потому что со временем чувство утихло. Сначала жили просто как соседи, но потом все же решили развестись.
И Игорь, и я тянули с разводом до последнего, пытаясь спасти семью. Одно дело, когда у вас с мужем просто проблемы, другое же – когда есть общие дети. Однако, как показывает опыт, сохранять отношения только через ребенка – плохая идея. Пусть лучше она будет видеть своих родителей счастливыми, но не вместе.
Наши дети почти ровесники. Дочери Игоря – восемь, а моему Саше только исполнилось семь. Почему-то мы были уверены в том, что они сразу же подружатся. Переживали чуть-чуть, что будут ревновать друг к другу и бороться за внимание родителей. И заранее обсуждали, как будем поступать в таких ситуациях. Но проблема возникла там, откуда не ждали. Лера меня невзлюбила и подчеркивала это всеми своими действиями.
Она приходит к отцу по субботам и воскресеньям. И если мои коллеги в эти дни отдыхают от работы, я прихожу в офис, чтобы отдохнуть от выходных.
Мой Саша всегда сам моет после себя посуду. Однажды я попросила Леру убрать за собой и получила получасовой скандал. Выразив мне все свои претензии, девочка пошла в ванную и закрылась там на час. Подумать только, обиделась потому, что я сказала ей помыть после себя тарелку и вилку!
Лери невозможно угодить. Она всегда найдет причину, чтобы расплакаться и начать кричать на меня. В первый день нашего знакомства она захотела посмотреть мультики. Но на нашем телевизоре не было ее любимого канала. И началась истерика! Лера била руками стены и кричала, что я во всем виновата. Плакала, говорила, что здесь ее никто не любит и не ждет.
pixabay.com
Я сначала пыталась успокоить девочку, было жалко ее. Но она ни в коей не хотела идти со мной на контакт. И хуже всего то, что мой сын начал тоже себя так вести. Спрашивает меня, почему Лери можно, а ему нет. Лера отказывается есть борщ и требует печенье – Саша тоже. Лера не хочет помочь с уборкой – и Саша становится в позу.
После выходных мама Леры приходит за дочерью и уносит ее. А мне нужно еще как минимум два дня, чтобы усмирить сына. К пятнице он снова становится самим собой: добрым, заботливым и покладистым. Но встречи с Лерой в выходные кардинально меняют его поведение.
Может, я поступаю неправильно, но я стала избегать встреч с дочерью мужчины. На выходных отправляю детей с Игорем гулять, а сама просто занимаюсь своими делами. Планирую свой день так, чтобы когда они вернутся, нужно было ехать за покупками или на встречу с подругой.
Игорь все понимает, и ему становится грустно из-за нашего конфликта с Лерой. Но я уже устала пытаться найти общий язык с его дочерью. Она просто делает все мне назло. Иногда я настолько устаю из-за напряженной обстановки дома, что думаю о разводе. Я люблю своего мужа, но мне очень сложно.
https://text.ru/antiplagiat/619407f02f59d
