— Мишо, ти з глузду зсунувся чи просто втратив інстинкт самозбереження?
— Мишо, ти з глузду зсунувся чи просто втратив інстинкт самозбереження? Матері ти даруєш золото з рубінами
«Ми з мамою вже все вирішили», — ці слова впали в повітря, мов крижаний камінь у тихий ставок.
«Ми з мамою вже все вирішили», — ці слова впали в повітря, мов крижаний камінь у тихий ставок.
Замість теплих слів про чоловіка я вийшла до мікрофона і сказала правду. До такого ні він, ні гості готові не були…
Замість теплих слів про чоловіка я вийшла до мікрофона і сказала правду. До такого ні він, ні гості готові
– Пак си слуша глупавата музика – каза си горчиво Вера, усещайки пълна безпомощност. – А кой ще помага на майка си? Пушкин ли? Или съседските деца?
Стопанката, Вера Ивановна, се опитваше да успее навсякъде и едновременно, разкъсвана между фурната, където
– Ти егоїстка, Аріно! Е-го-їст-ка!
– Ти егоїстка, Аріно! Е-го-їст-ка! Мені однушку бабусину відписали, стару, брудну, без ремонту!
– А матері допомагати хто буде? Пушкін? Чи, може, сусідські діти?
Господиня, Віра Іванівна, намагалася встигнути скрізь і одразу, розриваючись між духовою шафою, де доходило
Ось і шлях до щастя, який так довго здавався недосяжним, виявився всипаним не пелюстками троянд, а гострими осколками непорозуміння, егоїзму та звинувачень.
Ось і шлях до щастя, який так довго здавався недосяжним, виявився всипаним не пелюстками троянд, а гострими
У холодильнику хоч вішайся. Навіть найдешевшої пачки вареників немає,
У холодильнику хоч вішайся. Навіть найдешевшої пачки вареників немає, – констатував Андрій, із розмаху
— Ганнусічко, ти гідна найбільшої любові у світі. Сім’я буває різною, пам’ятай про це. Не зациклюйся на біології, твоє щастя ще попереду.
Я сиділа на самоті в затишній їдальні старого бабусиного будинку у передмісті Києва. За панорамним склом
Розлучення не стало для Олени трагедією.
Розлучення не стало для Олени трагедією. Радше навпаки — це був довгоочікуваний ковток свіжого повітря