У трикімнатній квартирі живу я, моя мама з татом та бабуся, господарка квартири. Бабуся одразу сказала, що мій батько може тут жити, але прописати його не можна, бо «сьогодні – кохання, а завтра – розлучення». Хто знає, як він себе поведе у ті миті життя, може захоче вiдсудuти частину квартири.
Мій батько й сам не хотів бути прописаний разом з нами, тому його це зовсім не образило. Але було багато моментів, які давили на батька. Коли він приходив пізно ввечері, надто голосно вмикав телевізор, хотів зробити ремонт, то бабуся йому казала, що він не у себе вдома, тому нехай виконує її правила та дуже тут не хазяйнує. Це жaхливо – жити у будинку, який не можна назвати своїм домом.
Сам тато був прописаний в однокімнатній квартирі, де проживає його мама та його два брати. Коли мама з татом тільки почали зустрічатися, то моя бабуся сказала, щоб мама його покинула, бо в нього немає великої квартири. Якщо вони одружаться й ще діток заведуть, то де вони будуть жити? А якщо жити в її квартирі, то, можливо, він не кохає її, а з нею тільки через житлову площу?
Спочатку батьки жили у тата. Тоді його брати почали жити окремо зі своїми дівчатами й кімната була вільна. Тому їм було не тісно разом з його мамою, але їм не подобався район, бо не було поруч школи та дитячого садка, тому вирішили жити у моєї бабусі.
Одного разу, коли тато заплатив за комунальні послуги, випадково на квитанції написали його прізвище. Бабуся тоді підняла великий скандал, наче він намагається відібрати таємно квартиру, а може вже встиг це зробити, бо на квитанції має бути тільки її прізвище.
Тоді наша сім”я ледве не розвалилася. Бо батько одразу зібрав всі свої речі зі словами, щоб вона подавилася й пішов.
Коли батьки прожили 20 років разом, бабуся сказала, що термін на вірність він пройшов, тому, якщо тато хоче, то вона дозволяє йому прописатися, але він відмовився.
Та коли бабуся п0мeрлa і єдиною хазяйкою квартири стала мама, то вона одразу прописала свого чоловіка до себе. Тепер ми справжня сім”я. Господарка п0мeрлa, то чого не взяти справи до своїх рук?
Тепер мої батьки не сваряться через дім та прописку.
Я розумію свою бабусю. Вона дуже переживала за маму, щоб її не образили та не залишили ні з чим, але сама могла стати причиною трaгeдiї.
Квартира – це дуже важливо, але я ніколи не скажу своєму коханому, що він не вдома й не має права хазяйнувати. Я сама живу у квартирі свого любого чоловіка. Він прописаний там разом з мамою, а вона своєю чергою живе в іншій квартирі зі своїм чоловіком. Я жодного разу за 5 років життя не чула, що я не вдома. Коханий одразу сказав мені, що це мій дім, що я тут господиня.
Тому моя порада – не треба сперечатися через житлову площу. Не важливо, де ви будете жити. Головне, щоб там ви відчували себе вдома та були щасливі.
А чи були у вашій сім’ї суперечки через житлову площу та прописку?
