25 років тому я розлучився з першою дружиною, і це розлучення стало найкращою подією в моєму житті. У мене є дві дорослих доньки, я їх дуже люблю і підтримую дружні стосунки. Та й з колишньою дружиною нормальні відносини, не дивлячись на те, що вона мені зрадила. У молодості я не зміг пробачити зраду і подав на розлучення. Але тепер мені все одно. Ми спілкуємося, тому що у нас спільні діти.
Після розлучення я зустрів свою любов і прожив з нею всі ці роки щасливо, як уві сні. На жаль, її не стало три роки тому, і весь цей час без неї мені дуже самотньо. Для мене був несподіванкою швидкий відхід з життя коханої жінки. Вона була мені вірним другом і турботливою дружиною. У мене є велика квартира і деякі заощадження, але це все дурниця, якщо немає з ким розділити залишок життя.
Я хороший батько, спілкуюся з дочками і в усьому їм допомагаю. Одну дочку я видав заміж, а другій допомагаю оплачувати університет. Я радий, що нам вдалося залишитися близькими, тому що зараз мені дуже самотньо, і діти – єдине, що мене радує.
Мої доньки тривалий час просять мене повернутися до їх матері. Вони такі наївні, не знають, що після зради стосунки перестають для тебе існувати. Відносини стають крихкими, як кришталь, і немає сенсу зберігати шлюб з тим, хто тебе зрадив. З цією людиною ніколи вже не побудуєш щастя. Та ось тільки і сам я вже не радий самотності, повертатися до колишньої стало б зрадою моєї любові до Мілани. Хоча останнім часом я все частіше замислююся про те, щоб знову зійтися з першою дружиною.
