У день свого весілля Сергій дуже нервував та переживав, ми його підтримували, знаючи, що так поводять себе усі в такий важливий день у житті, але не так сталося, як гадалося.
Усім доброго дня! Мене звати Христина, живу я у невеличкому селі зі своїм чоловіком та дітьми. Маю молодшого брата, який живе з батьками неподалік. Мій братик Сергій дуже ввічливий та чемний, має гарну фізичну форму та добру роботу. Взагалі, про таких, як мій брат кажуть “перший хлопець на селі” та й, звичайно ж, без уваги дівчат він не залишався ніколи, починаючи зі шкільного віку.
Одного разу, привів він на вечерю у батьківську хату свою дівчину Карину, знайомитися. Видно було, кохає він її. А вона чи то не розібралася ще у своїх почуттях до Сергійка, чи то не кохала вона його зовсім, одному Богу було відомо.
Пройшов деякий час і Сергій повідомив нам новину, що має намір одружитися з Кариною, звісно ж, ми були проти. Казали йому, щоб він не поспішав, але братик був настроєний робити Карині пропозицію і йому неважливо було, що ми про це думали. Карина відповіла Сергієві довгоочікуване “так! “.
Пройшов час, молоді подали заяву та стали готуватися до весілля. Ми з батьками намагалися усіляко допомагати, але Сергій мав серйозний намір робити сам усе, що стосується підготовки до весілля. Ось такий запал мав наречений, що дуже дивно в наш час.
Настав довгоочікуваний день. Ми вранці прийшли до батьків, щоб допомогти брату зібратися у такий відповідальний день. Сергій був не в гуморі, переживав, був якийсь нервовий, ми його поведінку списали на стрес перед весіллям, але ж як ми помилялися.
Усією родиною ми приїхали на місце весільної церемонії десь за годину, щоб усе проконтролювати, Карина з родиною теж повинні вже були бути на місці, але їх усе не було та й не було. Ми почали хвилюватися та їм телефонувати, але слухавку ніхто не брав. Було зрозуміло, що наречена передумала. Або навіть й не збиралася приймати пропозицію Сергія. Але вже час не повернеш. Потрібно було щось вирішувати.
Я запропонувала Сергієві взяти за жінку Катерину, нашу сусідку, адже ми знали, що в неї до Сергія були почуття. Сергій погодився, мовляв, одружимось, поживемо трошки, а там час покаже, якщо що, розійдемось через декілька місяців, усе краще, ніж пережити сором у такий день, перед усім селом.
Катерина погодилася і Сергійко сказав довгоочікуване “так” Катерині. Спочатку вони жили з батьками, потім купили хату та стали жити окремо. Справи їхньої новоспеченої родини йшли дуже добре, хоч і ніхто на це не сподівався. Катя завагітніла та народила двох прекрасних хлоп”яток. Сергій був дуже щасливий у шлюбі.
Та й ніхто навіть гадки не мав, що рішення одружитися молоді прийняли за одну хвилину, та й ще через такі незвичайні обставини. Що цей випадок приведе до створення щасливої родини, ніхто навіть й не сподівався. А сталося як сталося.
Життя, виявляється, таке непередбачуване. Отак ніколи й не знаєш, де знайдеш, а де загубиш. Чи не так?
