Після одруження ми жили з моєю мамою. Жили ми без скандалів, але все ж таки треба було переїхати, оскільки ми планували дітей. Під час однієї сімейної вечері, ми сказали їй, що хочемо купити окрему квартиру. Мама була дуже рада та сказала: «Я відкладала гроші та зможу вам дати майже половину суми, яка необхідна».
Наступного вечора ми пішли до батьків чоловіка. Сидівши за столом, ми також поділились з ними своїми планами. Їх реакція мене трохи здивувала. Я не можу сказати, що вони були на раді, але реакція була трохи дивна. Вони почали щось буркотіти чоловіку. Ніякої допомоги вони нам не запропонували. Я пішла до кухні зробити чаю та почула розмову, яку, мабуть, не повинна була чути.
«Синку, навіщо вам купувати квартиру, якщо в тебе є квартира, яка дісталась тобі від бабусі?» – спитала свекруха.
«Мамо, це моя квартира. Я її здаю в оренду та отримую непогані гроші від цього» – відповів мій чоловік.
«Синку, але це не зовсім чесно. Твоя теща готова вам дати свої відкладені гроші на придбання нової квартири. У нас немає можливості вам допомогти. Я вважаю, що з твоєї сторони це не справедливо» – сказала моя свекруха.
«Я сказав, що не збираюсь говорити про цю квартиру. Це мій особистий дохід, який я не хочу розкривати. Я не знаю як складеться наше життя з дружиною. У мене має бути особистий дах над головою». – відповів чоловік.
Я була шокована від того, що почула. Я не стала починати сварку при всіх. Ми попили чаю та пішли додому. Моєї мами не було вдома і я почала розмову.
«Коханий, я чула вашу з батьками розмову. Ти нічого не хочеш мені пояснити?». – спокійно промовила я.
«А що ти хочеш від мене почути? Якщо ти все чула, то навіщо мені повторяти? Я не стану переставати здавати в оренду квартиру. Це мій дохід. Якщо ти хочеш мати нашу спільну квартиру, то давай разом її купувати» – відповів він.
«Я дуже здивована твоєму вчинку. Моя мати запропонувала дати гроші на покупку квартири, а ти маючи свою погодився з цим. Як так можна?» – запитала я.
Всю ніч ми пролежали з чоловіком на різних ліжках та мовчали. Зранку я попросила його зібрати речі та покинути нашу з мамою квартиру.
«В тебе є свою житлова площа. Я думаю що в цій квартирі тобі не місце, як і в моєму житті» – сказала я.
Він розгубився та спитав: «Ти хочеш розлучитися?»
Я відповіла, що так буде краще. Він почав кричати, що він так і знав, що мені від нього потрібні лише гроші. Далі я почула не дуже приємні слова у свою адресу. Поки він голосив яка я погана дружина, я зрозуміла, що прийняла єдине правильне рішення.
У моєї мами розривалося серце від того, що вона бачила, як я страждаю. Так в перший час я дуже сумувала та плакала вночі. Вона говорила мені: «Донечко, можливо не треба було так різко закінчувати такі тривалі відносини?»
Я вважала інакше. Я зрозуміла, що не знала свого чоловіка з самого початку. Для нього найважливіше у життя це гроші, а для мене сім’я. Враховуючи це, наші дороги розійшлися.
Як ви гадаєте, чи правильно я вчинила?
