Невелика машина жовтого кольору їхала вузькою дорогою. Як тільки на горизонті стало видно заправку, чоловік почав будити дівчину.
– Прокидайся, Катя! Ми під’їхали до заправки вже! Ти що мене не чуєш? – кричав чоловік. Але Катя настільки була втомлена, що не могла відкрити очі.
– Що сталося? – запитала вона.
– Та нічого, грошей дай мне на бензин та цигарки. – гаркнув чоловік.
Катерина покірно відкрила сумку, взяла гаманець та відрахувала необхідну суму.
Чоловік не поспішаючи вийшов з машини, купив у цигарки та ще й каву собі взяв.
Катерина перелізла на заднє сидіння та прилегла подрімати.
Повернувшись до машини, чоловік крикнув голосно: Катя! Ти що знову заснула? Спати дома треба! Я брав тебе с собою, щоб сумно по дорозі не було.
– Я дуже втомилася! Дай мені відпочити! Я всю ніч стояла на ногах та хочу трохи поспати! – кричала Катя.
Її ноги вже не могли поміщатися у туфлі від набряків.
Катерина працювала офіціанткою у новому ресторані. Іноді приходилося працювати до глибокої ночі аби заробити трохи грошей.
Свекор був явно невдоволений таким графіком роботи невістки.
Іван Григорович що не день, то кричав їй: Не міг Дмитро одружитися з пристойною дівчиною! Вибрав аби когось!
Кожного дня їй приходилося чути, що вона не зрозуміло де працює. Сусіди казали, що Катя гуляща та невміла дівчина.
Як Дмитро тебе терпить? – голосив свекор.
Ти ж замість того щоб приготувати обід спиш до вечора!
Дмитро аби догодити батьку сварився та кричав: Якщо ти не знайдеш нормальну роботу, то я піду від тебе! У всіх дружини, як дружини, а ти навіть борщ приготувати не можеш!
Дмитро працював вчителем трудів у школі. Він з’являвся у школі одного разу на тиждень у випрасуваному костюмі, який підготовлювала Катерина.
Він так втомлювався на своїй роботі, що коли приходив додому, одразу лягав та чекав вечерю у ліжко.
Дмитро настільки втомлювався, що просив жінку зняти з нього шкарпетки. Катерина з любов’ю та ніжністю доглядала за чоловіком, адже любила його всім серцем.
Але кожної ночі, коли Катерина приходила додому з роботи, вона чула два гучних голоси. Свекор і чоловік кричали: Ти розпусна жінка! Я краще подам на розлучення, аніж буду жити з такою, як ти!
Сьогодні клієнтів у ресторані було небагато, тому Катерину відпустили додому раніше. Вона вже поспішала до свого коханого чоловіка, аж як перед виходом її зупинили колеги.
Їй сказали, що її чекають біля барної стійки.
Хто? – спитала Катерина.
Не знаємо. Підійшов чоловік та спитав, хто з офіціантів був на банкеті позавчора. Ми сказали, що ти. Він попросив покликати тебе на пару слів.
Катерина була трохи знервована. Вона вийшла до зали. Біля барної стійки стояв чоловік у гарному костюмі та білосніжній сорочці. На руці виднівся дорогий годинник. Чоловік явно був багатий.
Катерина зібралася духом і сказала: Доброго дня! Мене звати Катерина. Я була офіціантом на банкеті, який був позавчора. Ви залишилися незадоволені обслуговування? Вам принести книгу скарг та пропозицій?
Ой, ну що ви таке кажете? Я залишився дуже задоволений вашою роботою на банкеті. Ви були настільки чемна та ввічлива с гостями, що у них з обличчя не зникала посмішка. А як ви ладили з дітьми, за цим було приємно наглядати. Коли на банкеті стався невеличкий конфлікт між гостями та адміністратором, я побачив як саме Ви вирішили цю ситуацію. Я власник ресторану «Кабальє» та хочу запросити вас на посаду адміністратору. Звичайно, графік ви зможете обрати такий, який буде зручним для вас. Чоловік продовжував щось розповідати, а Катерина і не знала, що сказати. Вона була дуже здивована. Хтось вперше за стільки років їй сказав, що вона молодець та гарно справляється зі своєю роботою. І це був не її чоловік, а зовсім стороння особа. Вперше за стільки років вона почула не те що вона розпутниця, гуляща жінка, ледача домогосподарка, а хтось похвалив її труд.
Прийшовши після роботи додому, чоловік зустрів її знайомою фразою: Приготуй щось, бо я так сильно втомився, що навіть з ліжка встати не можу.
Катерина ніяк не реагувала на чоловіка, а спокійно складала речі у спортивну сумку.
Чоловік помітив це і сказав: О, ти нарешті вирішила зібрати речі й піти звідси геть? Ми з батьком як раз сьогодні обговорювали, що мені давно пора з тобою розлучитися.
Так, я вже йду, будьте щасливі. – відповіла Катерина.
Вперше за все своє доросле життя, Катерина була щаслива. Вона працювала на улюбленій роботі, набиралася досвіду, познайомилася с приємним чоловіком. Через два роки вони вирішили відкрити свій ресторан і їм це вдалося. Вона зрозуміла головне, ніколи не можна опускати руки. Треба боротися та вірити в себе. Якщо ти повіриш у себе, то успіх прийде незабаром.
І що ви думаєте, колишній чоловік не приїзжав до неї? Звичайно, він повертався, та просив повернутися, але чув тільки відмови.
Він почав вести розгульний образ життя, та щасливим так і не став. Він жив разом із батьком, щиро віривши кожному його слову.
А Катерина стала радісною жінкою та мамою двох діточок. Але новий чоловік у всьому їй допомагає. Як по господарству, так і у догляді за дітьми. Ось так одного вечора, Катерина зібрала всю волю в кулак і стала щасливою жінкою. А ви б змогли піти на такий кардинальний крок?
