Ірина, сидячи за своїм столом, де завжди все було в ідеальному порядку, розмірковувала про прожиті роки. 50 років, напевно, саме час, щоб провести риску, підсумувати свої здобутки і втрати, оцінити, чого ти змогла досягти в цьому житті.
Ірина завжди була вкрай уважним і скрупульозним керівником. Вимагала від підлеглих ідеального порядку як на робочому місці, так і порядку в усьому, що стосувалося роботи. Робота для Ірини вже давно стала другою домівкою. Саме завдяки улюбленому заняттю жінка пережила розрив стосунків із коханою людиною.
Коли вона була ще зовсім юною, познайомилася з Андрієм. Хлопець вирізнявся з-поміж інших залицяльників не лише привабливою зовнішністю, а й відсутністю постійної роботи, освіти. А ще Андрій дуже гарно залицявся до Ірини, обдаровував квітами і був щедрий на компліменти.
Батьки Ірини, відомі в місті лікарі, успішні та заможні люди, не були в захваті від вибору доньки, але змирилися. Оскільки Ірина була пізньою і довгоочікуваною дитиною, батьки намагалися зробити життя доньки щасливим.
Андрія прийняли в сім’ю, допомагали йому з працевлаштуванням, підключивши для цього всі свої зв’язки. Зять міняв роботи як рукавички, при цьому не роботодавці його звільняли, а, навпаки, терпіли недолугого Андрія через повагу до батьків Ірини. Хлопця завжди щось не влаштовувало і на одній роботі він затримувався максимум на три місяці.
Андрій пішов, кинувши Ірину в найважчий момент, коли вже самим батькам дівчини, через вік, знадобилася лікарська допомога. Потік грошей вичерпався, і всі одразу зрозуміли, що Андрій виявився звичайною корисливою людиною, яка звикла до гарного життя за чужий рахунок.
Кар’єра Ірини саме з того моменту набрала обертів. Як виявилося, жінка була набагато сильнішою, ніж про неї думали. Будучи грамотним бухгалтером, вона спочатку вела звітність на кількох комерційних фірмах, а потім зрозуміла, що й сама може не менш успішно вести бізнес.
До кабінету Ірини Сергіївни постукала секретарка, яка в один і той самий час приносила чай із мелісою. Коротке чаювання займало близько десяти хвилин, але завжди давало змогу Ірині зібратися з думками і взяти потрібний настрій для подальшої роботи.
– Ірино Сергіївно, можу я Вас попросити про особисте?
– Звичайно. Що там у тебе?
Ірина думала, що дівчина попросить поради, як вигідніше розпорядитися грошима, отриманими у спадок від діда.
– Якщо тебе цікавить питання про акції, то я не раджу зараз їх купувати. Дуже перевантажений зараз ринок цінних паперів, я підкажу, коли буде відповідний час.
– Ой, ні, Ірино Сергіївно. Річ у тім, що ми з моїм “Соколиком” уже витратилися на автомобіль, а те, що залишилося, не має сенсу кудись вкладати.
Ірина була здивована, адже свого Андрія вона теж називала “Соколик” через прізвище Соколовський.
– А хто такий “Соколик”? – поцікавилася Ірина.
– Чоловік мій майбутній, через місяць весілля зіграємо. Ось я через нього до Вас і прийшла. – сказала дівчина.
– Добре, уважно тебе слухаю.
– Андрюша зараз без роботи, а в нас вакансія диспетчера скоро звільняється… Ось, я й подумала, можливо, Ви візьмете його на роботу?
Ірина зрозуміла, про якого “Соколика” йдеться. Її дуже здивував образ колишнього чоловіка-невдахи, який сидить у дорогій іномарці… Ірина була в шоці: невже Андрій знову з’явився в її житті?
– Гаразд, коли Андрій зможе прийти на співбесіду? – запитала нарешті Ірина.
– А ось він, на протилежному боці вулиці, у нашій машинці сидить. – відповіла Юленька.
Крізь панорамне вікно свого кабінету Іринапобачила колишнього чоловіка. Якщо раніше її серце стискалося, побачивши Андрія, то зараз емоції були доволі суперечливими.
– Можеш кликати свого коханого, Юленько!
Секретарка на радощах помчала за Андрієм.
“От гад, тепер надумав витратити всі гроші Юлі, а потім так само кине її, як і мене! ” – подумала Ірина. – Ти подивися, навіть не змінився зовні, нібито його молодість непідвладна часу! ” – здивувалася жінка.
Їй навіть стало цікаво зустрітися віч-на-віч з Андрієм.
– Добрий день, Соколовський Андрій Андрійович. – представився колишній чоловік Ірини.
Коли вони з Юлею увійшли до кабінету, чоловік сторопів, побачивши Ірину.
– Добрий день. А чим зараз займається Ваш батько? – невпопад запитала Ірина, знаючи, що Андрія ця тема збентежить.
– Не можу знати! До 7 років я вважав його космонавтом, тому дивився на зорі й чекав, коли тато прилетить, але подорослішавши, зрозумів, що він просто кинув нас.
Ірина засумувала.
– Гаразд… Пропоную тобі цікаву роботу, але потрібно бути посидючим у навчанні та самовіддачі. Я вдруге повірю Соколовським і дам тобі шанс дуже добре заробляти. Завтра в тебе почнеться нове життя.
Ірина дивилася вслід Андрію та Юлі, намагаючись переосмислити все, що сталося. Але в одному жінка була точно впевнена, цього разу зради вона не потерпить. Так і сталося. Жінка вивела Андрія на чисту воду і оберігала свою секретарку Юлі від цього альфонса.
