Ми з чоловіком прожили в шлюбі майже двадцять років. Стільки років бути разом і так і не зрозуміти, яка людина знаходиться біля тебе. У молодості завжди швидко забувалися образи, а з віком дивишся, а він і жадібний, і ледачий, і пивом надмірно захоплюється. Але й це не змусило мене розлучитися. Але останньою краплею стала його брехня. Погано завуальована, цинічна, противна.
У день Нового Року чоловік був на роботі. А ми з сином готувалися до свята. Тут уже й стіл накрили, чекаємо… Шостий… Сьомий… Десятий… Дванадцятий… Куранти… Ранок, а чоловіка так і немає. Намагалася мільйон разів йому додзвонитися, але він не відповідав. Потім узяв слухавку і сказав, що їде. А потім абонент поза зоною.
Стала дзвонити друзям, у лікарню і морг. Нічого.
З’явився він надвечір 2 січня. Пояснив, що потрапив у “обезьянник”. А через деякий час мені стало відомо, що чоловік святкував у сауні з незнайомими мені друзями.
От одна з присутніх і відвезла його після сауни до себе додому, де вони майже дві доби “зустрічали” свято.
Потім було те, що чоловік увечері, не попередивши, поїхав кудись на машині, а повернувся лише під ранок. Ясна річ, і цього разу відключив телефон.
Останньою краплею стало те, що я в нас у гаражі знайшла коробочку з дорогим телефоном, який призначався для коханки на день народження (там записка була, тому я зрозуміла, що не для мене однозначно подарунок). А нещодавно я просила в нього гроші на туфлі. Не дав. Сказав, що зарплату затримують.
Було страшенно прикро і боляче. Виставила його з речами того ж дня. Не стану розповідати, як він благав і просив вибачення, це вже не важливо.
Я нарешті зрозуміла, що жити з цією людиною не буду. НІКОЛИ!
