Одного разу родичі заявили, що хочуть забрати до себе нашу бабусю, мовляв, старенька вже, немічна, самій важко їй. Обіцяли доглядати за нею. Спочатку ми дуже здивувалися такому прояву турботи з їхнього боку і не згодні були, адже вони ж ніколи не роблять того, що їм не вигідно. Та й бабуся відмовлялася переїжджати до них, але син із невісткою вмовили її. Обіцяли гідно за старенькою доглядати.
Але незабаром з’ясувалося, що вони забрали бабусю тільки заради того, щоб отримувати її пенсію. Забирали в неї все до копійки, а бабуся не могла нічого купити з того, що їй було потрібно. Поселили стареньку в крихітну кімнатку і попередили, щоб не ходила особливо по квартирі. Навіть їла бабуся у своїй кімнаті.
Спочатку бабуся нічого не говорила про своє нове життя, навпаки, розповідала, що їй там добре, про неї піклуються, ставляться чудово. Але не витримавши все ж таки такого життя, старенька зізналася нам і зі сльозами на очах благала забрати її та відвезти назад додому. Звичайно ж, ми виконали прохання бабусі.
Після цього будь-яке спілкування з родичами ми припинили. Бабуся довго плакала, коли повернулася у свій дім. Сказала, що краще вже буде одна, зате сама собі господиня.
Минуло вже багато років, бабуся пробачила всі образи, а от ми ні. Досі не можу зрозуміти, як можна було так ставитися до старенької людини. Тим паче, бабуся не просила їх доглядати за нею, самі зголосилися. Ну, зрозуміло для чого …. Як завжди, у своїх корисливих інтересах!
