Лише після того, як мені виповнилося 30, я зрозуміла, що слід від рідні триматися подалі, а що там уже казати про чужих. Мені здається, що мій брат одружився доволі невдало. Однак це його особиста справа, а тому я просто намагаюся підтримувати з його дружиною добрі стосунки, але без зближення. Я вважаю, що цього було достатньо для того, щоб з нею могли мирно існувати в одній родині. Добре, що ми з нею зустрічалися рідко, а після того, що сталося, і зовсім бачитися не будемо.
Брата теща, Людмила Петрівна ну ніяк не може заспокоїтися через те, що мені батьки квартиру подарували, а братові дали гроші на кредитний внесок зі словами:
– Чоловік повинен сам для своєї сім’ї житло купити.
Батьки сказали ці слова з неприхованою гордістю в голосі, тому що мій брат справжнісінький трудяга. Виплату кредиту гальмують щорічні поїздки його дружини зі своєю мамою в теплі краї за його кошти. Якби не це, то він уже давно б усе виплатив.
Шість місяців тому я дізналася радісну новину, що скоро в мого брата народиться дитина. Його дружина просто літала від щастя. Мене ця новина порадувала, і я почала збирати гроші на подарунок для малюка. Зарплата у мене невелика, але я люблю свою роботу. Працюю я нянею в дитячому садку, а тому мені скаржитися нема на що.
Мене в пологовий будинок не запрошували, та я й сама розуміла, що там будуть тільки найближчі. Наша мати з неприхованою радістю розповідала про те, якого красеня їм подарувала невістка. Малюк народився справжнім богатирем, їв добре і з великим апетитом. Назвали племінника Ярослав. Я запитала в матері, що малюкові вже купили, а чого в нього поки що немає. Мені хотілося купити для крихітки потрібний і корисний подарунок. Мама сказала, що вже все купили, що необхідно малюкові.
Спробувала поговорити з братом, але він був настільки щасливий, що відповів, що зовсім нічого не розуміє в цих дитячих штучках.
Я подумала, що в цьому випадку потрібно зателефонувати дружині брата і запитати в неї, що потрібно купити на подарунок племіннику. А то ж я можу купити те, що в нього вже є.
Невістку мій дзвінок не обрадував. Однак, коли вона почула про подарунок, то одразу змінила тон. Вона почала мені розповідати про гойдалки та шезлонги для немовлят, а потім сказала, що подумає і передзвонить. Невістка зателефонувала ввечері і сказала, що хоче прийти до мене в гості, щоб обговорити подарунок. Я погодилася. Вона сказала, що прийде ближче до суботи, оскільки в цей час її чоловік буде вдома і зможе посидіти з малюком. За пів години вона знову зателефонувала і запропонувала зустрітися в салоні краси, оскільки їй потрібно привести себе до ладу. Я подумала, що може за одне я і стрижку зроблю.
Невістка прийшла в салон зі своєю мамою: мати її сіла на манікюр, а невістка – до перукаря, але я не могла дозволити собі стрижку в цьому салоні, бо там були дуже високі ціни.
Людмила Петрівна заговорила першою:
– Оксано, твоя ідея з подарунком просто чудова. Мені приємно, що ти все розумієш. У твого брата нещодавно син народився. Ти молодець, що про племінника думаєш. Я тебе тільки хотіла попередити, щоб ти квартиру не на Ярослава одразу писала, а на мене, бо я свого онука, ясна річ, ображати не буду.
– Мам, я не зрозуміла, чому на тебе? Ми ж із тобою, як домовлялися! Оксана квартиру мені подарує, а після того, як ми кредит із чоловіком виплатимо, то ми на тебе нашу перепишемо. Почекати тобі доведеться. Оксана ж мені подзвонила. – обурилася невістка.
Я сиділа і не розуміла, чому це я маю свою квартиру на когось переписувати? Тоді я сказала:
– Я нещодавно шезлонги для немовлят переглядала. Мені один сподобався. Мені здається він і Ярославу сподобається, якщо немовлятам взагалі може щось подобатися.
– Оксан, та що ти вигадуєш, який ще шезлонг, ти йому і так такий царський подарунок зробиш – цілу квартиру. Ярослав до кінця своїх днів буде тобі вдячний. Після такого подарунка ти йому взагалі можеш більше ніколи нічого не дарувати! – сказала Людмила Петрівна.
– Я не зрозуміла – я маю подарувати своє житло? – я була в шоці.
– Оксано, ти ж сама подзвонила, ти ж сама сказала, що хочеш щось подарувати. Ти ж сама сказала, щоб дочка вибирала. Ось вона і вибрала, тепер даруй квартиру! – сказала з посмішкою мати моєї невістки.
Я сказала, що не збираюся в цьому неподобстві брати участь. Я вийшла з салону під рев озвірілої родички, яка волала на все приміщення, що зовсім люди знахабніли, вирішили її без житла залишити. Думали дурочку знайшли.
Після цього скандалу наш батько сказав, що сім’я брата більше ні копійки від них не отримає, нехай тепер самі викручуються як хочуть.
