Ми з чоловіком уже 10 років живемо на орендованих квартирах. І варто сказати, нам із цим не дуже щастить. За останні три роки ми переїжджали 4 рази. Один власник вирішив продати квартиру, інша господиня заявила, що сусіди скаржаться на шум, тому нам потрібно з’їхати. А в нас на хвилиночку троє дітей.
Пошук житла щоразу перетворюється на кошмар. Щойно кажеш власнику, що в тебе троє дітей, так він випаровується і не відповідає на дзвінки. Зазвичай відповідні варіанти коштують недешево. Та й сам переїзд – справа клопітка і витратна. Після останнього переїзду в нас практично не залишилося грошей.
Водночас у моїх батьків пустують дві квартири. Батьки у мене взагалі дивні. Ніколи нам нічим не допомагають, хоча я в них єдина дочка. Батько каже, що я маю всього досягти своїми силами. Хоча ці квартири вони й самі отримали у спадок. Якийсь час я думала, що вони їх здають. Але нещодавно дізналася, що вони пустують. Мама сказала, що їм шкода псувати ремонт, вони тільки недавно доробили.
Після останнього переїзду я вирішила поговорити з мамою. Немає сил уже так жити, ні копійки зайвої витратити не можна. Прийшла до неї, коли батька не було. Попросила прямо без натяків, мовляв, чи можна нам переїхати в одну з квартир, щоб не тулитися в чужих квартирах. Пояснила ситуацію, розповіла, як було складно переїжджати з трьома дітьми.
Моє прохання її дуже здивувало, але вона дослухала мене до кінця. А потім просто сказала: “Ні, ви не можете туди переїхати”. Без аргументів, без пояснень, просто ні і все. Кажу, що нам складно, а квартири все одно стоять порожні. Але в неї на все одна відповідь: “Ви самі винні, не треба було народжувати стільки дітей”.
І так щоразу, коли я прошу мені допомогти. Батько каже, що потрібно було спочатку на житло накопичити, а потім уже дітей народжувати. Мати повторює, що вистачило б і одного, не було потреби одразу трьох народжувати. І всі мої пояснення про те, що ми завжди хотіли велику сім’ю, і той факт, що я народила первістка у 28, їх не турбує.
Я все розумію, але ніяк не зрозумію, чому вони не хочуть нам допомогти? Я ж не чужа людина. Намагаюся працювати, економлю кожну копійку, але не заощадиш надто вже багато з трьома дітьми. І я не кажу, що батьки повинні завжди і в усьому допомагати дітям, але ж можна хоча б раз підтримати мене в складній ситуації. Не знаю, що робити і що говорити, сил більше немає.
