Мамі моїй уже 63 роки і вона зібралася виходити заміж. До слова, це її третій шлюб. Її нареченому наступного року виповниться 70 років. Ні маму, ні її обранця не бентежить, що вони одружуються в похилому віці. А що скажуть люди?! І ось вони планують весілля з розписом, банкетом і збираються покликати всіх знайомих і родичів на це свято. Я навіть не знаю, як це пояснити своїм дітям. Гаразд би вона з цим дідом просто зустрічалася, навіщо ж розписуватися?
Коли народилася перша внучка, мама від неї не відходила. Потім мій брат порадував маму онуком. Мама була щаслива, не знала до кого першого бігти і няньчити онуків, так хотіла всім увагу приділити. Ми з братом вирішили купити їй невелику дачу, де можна з усіма зручностями жити цілий рік. Там вона могла коли завгодно бачитися з онуками, і не треба було нікуди їздити.
На цій дачі мама зустріла свого старого знайомого. Він ходив постійно в солом’яному капелюсі й раз у раз заглядав до неї через паркан. Мама весь час розповідала, як він навчав її садівництва, розповідав, що і коли потрібно висаджувати. Брат сказав, що все літо цей дід із порадами своїми навідувався до мами, а вона навіть онукові стільки уваги не приділяла, як своєму залицяльникові.
Дід, щоправда, на онуків увагу звертав. Завжди приходив із гостинцями, приносив фрукти та ягоди зі свого саду. І все одно мама згадала молодість, залишала мене готувати вечерю вечорами, а сама чепурилася і йшла гуляти зі своїм залицяльником у капелюсі.
Наприкінці літа вони разом заготовляли консервацію на зиму. Холоднішає, а в місто мама не збиралася переїжджати. Взимку вона навідувалася до сусіда. Доля в цієї людини складна. Він живе в хаті в сестри, багато років тому втратив свою сім’ю, от сестра й покликала його до себе жити. За душею в цього діда нічого немає, от мама його й пожаліла. Усе носила йому гарячий супчик, готувала і примовляла, що він всухом’ятку все їсть, мовляв, не можна так.
Коли мама повідомила нам новину про весілля, ми всі здивувалися. По-перше, у її нареченого навіть будинку свого немає, хоча й пенсія в нього непогана. По-друге, люди добрі, у такому віці посоромилися б такими дурницями займатися. Наприкінці літа вони вирішили поїхати на море в медовий місяць на два тижні.
Залишила мама ключі, каже, ви поки що за грядками догляньте. А я взагалі не вмію городом займатися.
Загалом, засмутила мене мама своєю поведінкою. А подруги кажуть, що вона дітей наших виростила, пора б і для себе пожити, і мамин друг – хороша людина. Так нехай живе, я не проти, і онуків ми не нав’язували, дачу он купили. Мама мене не слухається, планує весілля, заяву в РАЦС подала. А брат мовчить, зберігає нейтралітет.
А як би ви на моєму місці відреагували на таку новину? Підтримали б маму?
