Чоловік давно мовчав. Він приходив із роботи, вечеряв і сідав за телевізор. Їв, пив міцний чай і просив добавки. У перервах читав газету. Вона намагалася цікавитися, як минув його день, закидала запитаннями, але вони ніби самі розчинялися в повітрі.
Він був її опорою. Він дбав про її здоров’я, возив на курорти і купував фрукти, одягав її в модне вбрання і дарував тільки шкіряне взуття. Він сам робив ремонти і оновлював побілку. Йому було не ліньки заправляти її машину, водити до мамолога та інших лікарів. Весь цей час він мовчав, тільки в юності обмовився про свої почуття. Решту 25 років мовчав. Навіщо говорити? Він робив для неї все можливе, виявляючи справжнє кохання.
Виросли діти. Батьки стали спати в різних спальнях. Нічого особливого. Хтось голосно хропе, у когось болить голова. Раз на тиждень “відзначалися” в спальні без особливого ентузіазму. Їй хотілося поговорити, а йому поспати. Він знизував плечима, а вона йшла. Переживала. Почалася менопауза.
Одного ранку вона забігла в місцеве кафе перед роботою. Молодий хлопець присів біля неї, засипав компліментами і навіть поворожив на гущі. Він запросив її в театр. Якраз мала бути прем’єра – її улюблений роман. Вона прийшла, її життя розділилося на два окремі світи. Серце розкололося на мільйони дрібних частин.
Вранці прийшло повідомлення. Максим писав пристрасні й гарячі листи. Він не шкодував компліментів. Слав їй фото свого серця. Потім пішли романтичні вірші. Білі, без рими, але живі. В обід букет троянд під дверима. Увечері – пляшка шампанського в ліжко. Вона відчула себе справжньою жінкою з Максимом, а не порожнім місцем. Забула про мігрені та менопаузу. Взула улюблені туфлі та вбралася у вечірню сукню.
Подвійне життя стартувало. Вона літала між щастям і обов’язками. Стала стрункою і сексуальною. Купила шовкову піжаму, червону помаду і коротку спідницю.
Чоловік продовжував мовчати. У спальню до нього вона вже не заходила. Раптом Максим зник. Вона місця собі знайти не могла. Перечитувала його вірші та повідомлення, чатувала біля під’їзду і відсиджувалася годинами в їхньому ресторанчику. Проводжала кур’єрів очима.
Потім дізналася, що в нього нове кохання. Їй здавалося, що після цієї новини серце розірветься на дрібні частини. Не могла дихати, ніби хтось перекрив кисень. Вийшла зі спальні з мокрими очима, а під дверима сидів чоловік. Він дивився в одну точку, по щоці котилася сльоза. Заплакала разом із ним. Він обійняв її і заговорив. Намагаючись висловити всі свої почуття, він плутав слова, ніби спотикався об гострі скелі. Скільки в нього було всередині любові, скільки недомовлених слів.
