Cестра моєї мами живе в селі. В неї є син та три доньки. Найстарша донька живе в сусідньому місті, між нами всього 30 км. Але ми все-рівно ніколи не спілкувались. До тітки я приїжджаю на свята. Влітку ми перетнулись з старшою донькою. Поспілкувались, і я дізналась, що через 10 днів в неї ювілей, 50 років.
Вона сказала, що святкувати не буде, тож нас нікуди не запрошували. Але я подумала, що це гарний привід налагодити спілкування, не чужі ж люди. Ми з чоловіком вирішили поїхати і привітати сестру з ювілеєм. Я купила їй гарний золотий браслет. Коли ми приїхали сестра зробила нам чай та порізала торт. Ми спілкувались зовсім не як сестри, а як сусіди. Радості від нашого візиту, чи від подарунку я не бачила. Я вирішила запросити їх до нас в гості. Протягом пів року вона навіть не згадала за мене і жодного разу не подзвонила.
Нещодавно в моєї тітки було 80-річчя. Ми приїхали до неї з подарунками. Ще захватили з собою фруктів, солоденького. Я наївно думала, що приїде сестра і ми гарно посидимо. А коли ми приїхали в гості нам теж зробили чаю з тортом і все. Я не образилась, розумію, що в тітки вже немає сили щось готувати.
Ось сидимо ми, говоримо, і відчиняють двері. Приїхала сестра. Я вийшла до неї в коридор, обняла, а вона щось пробурчала мені незрозуміле. І все це на очах в її батьків. Я повернулась за стіл і спілкуватись з нею більше бажання не виникало.
Не розумію, чому вона не хоче підтримувати стосунки зі мною. Я ж ніколи нічого поганого їй не робила, нічим не ображала. Чому вона так поводиться? Мені вже поза 50, і дуже хочеться мати хороші стосунки з родиною. Але, чомусь в моєї сестри такого бажання нема. Що б порадили в такі ситуації? Спробувати з нею поговорити чи просто не зважати на неї?
