Ми з чоловіком живемо разом лише один рік, але вже зіткнулися з кризою у стосунках. Коли ми зустрічалися, все було нормально, а після весілля все пішло по похилій. Тим паче, раніше ми жили окремо, адже я проти співжиття до офіційного шлюбу. Але це не заважало нам сильно любити одне одного і будувати плани на майбутнє. Однак, щойно ми з’їхалися, романтиці прийшов кінець.
Мій чоловік упертий і запальний. Він вважає, що жінка повинна не тільки працювати, а й справлятися зі своїми жіночими обов’язками. Скільки я не намагалася пояснити йому, що це пережитки минулого, і мені складно все робити самій – він мене навіть не слухав. Прибирати і готувати потрібно щодня, а цвяшок забити потрібно раз на рік, як і кран полагодити. Хіба це справедливо?
Спочатку я мовчала і терпіла в надії, що скоро все вляжеться. Я намагалася раціонально використовувати час і сильно не напружуватися в гонитві за ідеальною чистотою. Та й із готуванням не морочилася – якщо не встигала, замовляла їжу або купувала напівфабрикати.
І ось через якийсь час він мені заявив:
– Ми з мамою поговорили, порадилися і вирішили, що господиня з тебе ніяка. Потрібно більше часу приділяти готуванню і прибиранню.
Я оторопіла. Я маю на собі тягнути весь побут, ще й зі штанів вистрибувати? Я заробляю, як і він, втомлююся, хворію… Я вкладаю достатньо грошей у сімейний бюджет, тому мені теж хочеться відволіктися від справ після важкого дня на роботі. Мені теж хочеться повернутися в чисту квартиру, де смачно пахне і ніхто не тріпає нерви. Але попри свої бажання, я мию підлогу, стою біля плити, а чоловік ще й незадоволений.
Він скаржиться, що я не готую, як його мати. Так вона ж пенсіонерка! Зі своїми обов’язками чоловік не поспішає справлятися – світла в коридорі немає вже другий тиждень. Але вкрутити лампочку набагато швидше, ніж приготувати вечерю і навести лад.
Я йому сказала, що я можу стати ідеальною домогосподаркою, якщо кину роботу. Але це його теж не влаштовує. Чоловік бачить один вихід – розлучення, бо він не збирається мене просто так спонсорувати.
Напевно, рятувати ці стосунки вже немає сенсу, незважаючи на моє кохання. Я готова прийти до компромісу, але чоловік хоче дружину-коня. А я такою бути не збираюся!
