Виходячи заміж через велике кохання до свого хлопця, я не замислювалася про наш матеріальний стан. Мені це було не важливо. Ні в мене, ні в нього не було нічого цінного, але це не зупиняло нас, тому що ми дуже любили одне одного.
І ось коли його мама піднесла як весільний подарунок свідоцтво з реєстрацією земельної ділянки, я була у нестямі від радості. Ну треба ж, до весілля я про таке навіть мріяти не могла, а тут на тобі. У мене було таке відчуття, ніби я щойно виграла в лотерею, та ще й дуже успішно. Адже кохання на додачу з власною землею це те, про що багато хто мріє роками.
І як виявилося надалі, ділянка не аби де, а на березі річки. А поруч неймовірний ліс.
Як вдало вийшло, адже мій чоловік ще той завзятий рибалка. Так, тепер йому не доведеться їхати за десятки кілометрів за місто, а мені не буде приводу для зайвих хвилювань. Ось тобі річка – йди лови хоч цілий день. Та й я зможу за нагоди з моїм коханим на березі помилуватися заходами сонця.
Але зараз не про це. Отже, за рік, розібравшись із кредиторами та іншими боргами, ми звели будиночок. Все як у людей, і вікна нові, і двері, і дах, який простоїть не одне десятиліття. Загалом побудували ми все чітко і капітально.
І ось як виявилося згодом, що земелька ця оформлена на його маму, а мова про переоформлення на нас навіть не йшла.
А це означало, що коли її не стане, на цей будиночок запросто зможуть зазіхнути ще діти, брати мого чоловіка.
Я, звісно, дівчина не дурна і щойно дізналася, вирішила розставити всі крапки над i. Підійшла до своєї свекрухи і все по чесному – їй карти на стіл. Але не тут то було, адже вона проконсультувавшись перед цим з юристом, вирішила подарувати землю моєму чоловікові.
Ну і хитра мадемуазель, адже за законодавством все подароване не ділиться при розлученні.
Інакше кажучи, якщо щось трапиться найгірше, я не зможу претендувати на власний будинок, який ми побудували зі спільного з чоловіком бюджету.
Тож дорогі мої наречені, ніколи не ведіться на весільні подарунки, якими б привабливими вони на перший погляд не здавалися.
