З перших днів моя невістка мене не злюбила. Я весь час хотіла допомогти їй, радила. А вона навіть і не думала мені дякувати – тільки дорікала і злилася на все без приводу. Коли дзвонила їй, вона трубку не брала. І потім не передзвонювала. Ох і дружина попалася моєму синові …
А все почалося з квартири. Взагалі повинна бути вдячна, що їй дісталася моя однокімнатна квартира – вона в ній живе з моїми внуками і причому абсолютно безкоштовно. Хотілося їй розширитися, бачте. А я тут причому? Вчотирьох можна при бажанні поміститися в однокімнатній квартирі. У інших і такої немає. І слава Богу, що я оформила її на себе, а не на сина. А то вже давним-давно продала б. Навіть і оком б не моргнула.
Коли відбулася у нас з нею розмова остання, то вона заявила, що якщо мені плювати на комфорт онуків, то мені їх не бачити! Не дуже то й хотілося! Діти у них не дуже виховані, постійно кричать … Ось нехай вона за ними і доглядає, а я умиваю руки …
