Взагалі судитися з рідною людиною – це вже крайній крок. Але що робити, якщо іншого виходу просто немає? Якщо розмови взагалі нічим не допомагають, а мені просто необхідно те, що вона не хоче віддавати.
Все почалося з того, що мати батька наділила батька і мене часткою квартири. Ми отримали по половині. Мамі не дісталося нічого, вона була не в особливо хороших відносинах зі свекрухою.
Пройшли роки, я виросла, вийшла заміж. У мене зараз є дитина, синові 5 років. Пару років тому нам з чоловіком довелося взяти невелику квартиру в кредит. Все ж ми втомилися тягатися по орендованим, так і гроші краще вкладати в своє, ніж в чуже.
І ось уже кілька років ми виплачуємо цей кредит, який обходитися нам не особливо легко. Доводиться на всьому економити, часом навіть не доїдати. Допомоги з боку просити немає у кого. Але є один вихід.
Справа в тому, що рік тому мого батька не стало. Частина від його половини квартири відійшла мені, а друга частина мамі, як дружині. Загалом, більша частина житла належить мені. Мало того, що пройшло лише пару місяців після того, як тата не стало і мама в будинок привела чоловіка нового, так вона ще й стверджує мені, що у неї всі права на житло.
Мені дуже прикро дивитися на те, як мама тяжко працює, а її новий залицяльник дармоїд тільки лежить на ліжку. Гаразд, це не моя справа. Її життя і її вибір, хоча і шкода за батька.
Але справа в іншому. Квартира ця трикімнатна, я просила маму, щоб її продати. На отримані кошти купили б їй квартиру, а я б гроші вклала в свій кредит і позбулася б від проблем. Але мама не згодна і навіть сказала мені, щоб я подавала на неї в суд. Що ж, доведеться так і зробити.
