Нещодавно я посварилася зі своєю найкращою подругою Дариною. Річ у тім, що Дарина з тих дівчат, які вважають, що всі їй щось винні. Я, чесно кажучи, навіть не знаю, як ми в таких умовах дружимо ось уже 15 років. Я не дозволяю порушувати мої особисті кордони – напевно, тому.
У Дарини є двоє дітей – обоє хлопчики. Одному 3 роки, іншому 5. Є чоловік. Ну і, звичайно, є мама і свекруха. В основному участь в житті Дарини і її сім’ї з дітьми бере свекруха. Мало не кожні вихідні приїжджає, дивиться за дітьми, прибирає, готує, щоб молоді відпочили. Ну а молоді відпочивають – то до друзів поїдуть, то ще кудись.
Що цікаво, мама Дарини майже нічим не допомагає. У неї своє життя. Але чомусь саме свекруха зобов’язана допомагати Дарині і її сім’ї. Справа ось у чому.
Дарина розповіла мені, що на цих вихідних вони хотіли відвезти дітей до свекрухи, а вони з чоловіком мали поїхати до друзів на дачу на три дні. Свекрусі нічого не сказали наперед, поставили перед фактом.
Як виявилося, у свекрухи теж своє життя і свої плани. Вона відмовила, але Дарина влаштувала скандал свекрусі. Нібито – як так, рідна бабуся і з дітьми сидіти не хоче.
Я тут же стала на бік свекрухи. Вона і так у всьому допомагає невістці. Чому вона не має права відпочити, а Дарини мама може взагалі нічим не допомагає.
Тепер зі мною подруга не говорить. Хіба я не права?
