Коли через певні обставини не виходить поїхати на море, хтось із родичів може стати порятунком. У нашому випадку цим порятунком могла стати бабуся. «Могла», тому що дітей вона бере з собою на відпочинок, як виявилося, вибірково.
Нас у мами 2 дорослі дочки: я і Наталя. Вона молодша за мене всього на рік, і у нас обох є дочки, у яких також різниця рік. Тільки я заміжня, і ми живемо в окремій квартирі. А Наталя розлучилася і зараз разом з донькою живе в мами. Зрозуміло, мама їй у всьому допомагає: і матеріально підтримає, і з дитиною всюди допоможе.
Так як наша з чоловіком квартира взята в кредит, ми не можемо дозволити собі повноцінний відпочинок біля моря. Тому, коли я почула про плани мами поїхати на море разом з племінницею, поки Наталя на роботі, я почала дуже просити маму взяти з собою і мою дочку. Вони приблизно одного віку.
Але мама навідріз відмовилася. Двох дітей вона не потягне, вже вік не той. Племінницю вона бере з собою, тому що Наталя постійно працює і дитині нема з ким залишитися. А ось я нібито можу спокійно поїхати з чоловіком і донькою у відпустку. Мовляв, це не так вже й дорого.
Мабуть, вона зовсім забула про те, що нам за квартиру ще не один рік розплачуватися. Для нас зараз багато що дорого. І якщо у нас дійсно була б така можливість, ми б поїхали.
Ось так моя дочка нікуди не поїхала цього літа. І поки її двоюрідна сестра хлюпала в солоних хвилях, моя валялася на дивані і водила пальцями по екрану смартфона.

Я не засуджую свою матір. Зрештою, може, їй дійсно важко встежити за двома дітьми. Але виходить так, що одна внучка для неї важливіше другої. Хіба це справедливо по відношенню до моєї дочки?












