«Мамо, ну чому не можна було передзвонити перед приїздом? Можна ж було заздалегідь попередити! Знову привезла нам сто пакетів з села? » – закричала дочка з порога, коли я подзвонила у двері. А я ж спеціально все домашнє готувала для дітей. Хотіла пригостити своїми закрутками і соліннями. З любов’ю вирощені овочі та фрукти спакувала. А тут мене так зустрічають.
Я хотіла зробити сюрприз рідним і приїхати, не сказавши заздалегідь. Ми ж так давно не бачилися, напевно, вже пів року. Дочка весь час працює, їй немає коли провідати свою матір. І внук не приїжджає. На щастя, хоч трубку бере і навіть сам дзвонить іноді.
Чоловік мій теж хотів приїхати, але здоров’я вже не те. Довелося йому мене проводити і передати доньці і онукові привіт. Він все чекає, що Аліна з Васею самі до нас завітають. А може навіть і з чоловіком. Вадим дуже зайнята людина, додому завжди приходить пізно ввечері.
Я пройшлася по квартирі дочки. Так незвично було. В останній раз я гостювала у Аліни пару років назад. За цей час вони з чоловіком встигли зробити капітальний ремонт. Купили шикарні меблі і нову техніку. Було видно, що справи у дітей йдуть добре.
Ми сіли обідати. Я виклала на стіл всі свої гостинці, але ні дочка, ні онук до них так і не доторкнулися. Було видно, що тут мені не раді. Я намагалася поговорити з онуком, обійняти його. Але Вася відразу ж вирвався і побіг грати в телефоні. Дочка сиділа мовчки, зовсім втомилася після роботи. Мені стало її дуже шкода, і я вирішила залишитися на кілька днів.
Цілий тиждень я прибирала в квартирі і готувала по три прийоми їжі в день. Обходила дочку з чоловіком і онуком. Мила підлогу, пилососила, витирала пил. Але замість подяки чула тільки закиди. То вечеря їм не смачна, то речі не там лежать. Та й донька почала натякати, що пора б квитки подивитися додому. Нібито хвилюючись, що я не встигну купити їх.
Мені було дуже неприємно. Я все життя працювала з ранку до ночі, щоб забезпечити дочці гарне життя. Ми з чоловіком собі відмовляли в усьому, щоб Аліна ні в чому не потребувала. І для онука нашого намагалися бути кращими бабусею з дідусем. Хотіли, щоб у Васьки було щасливе дитинство. А нам в цьому будинку навіть не раді.
Останньою краплею стала випадково підслухана розмова. Далі сил залишатися просто не було. Я збиралася піти в магазин, але повернулася, бо забула гаманець. І як раз в той момент Вася питав у Аліни, коли ж я нарешті поїду. Сказав, що навіть друзів не може через мене покликати додому. Я мовчки вийшла з квартири дочки і пішки пішла на вокзал.
Додому приїхала пізно. Чоловік почав розпитувати про дочку і внука. Але я не мала чого йому сказати. Відповіла, що все у них добре. Мій чоловік дуже шкодував про те, що не зміг зі мною з’їздити. Але я, якщо чесно, навіть рада, що йому не довелося відчути себе таким же непотрібним.
