Мають рацію старші люди, коли говорять, що маленькі діти – маленькі проблеми, а великі діти – це великі проблеми. Незважаючи на те, що доньці двадцять п’ять ми все її ще утримуємо, хоча самі вже на пенсії. Я вже більше трьох років, як на пенсії, а чоловік ще підробляє.
Ми не знаємо, що робити, ситуація якась безглузда. Дочка ще три роки тому, як ВНЗ закінчила, але після того, як отримала диплом, заявила нам з чоловіком, що працювати за фахом не піде. А потім додала, що не збирається десь горбатитися в офісі з восьмої до п’ятої.
У дочки зовсім інші плани, вона паралельно ще закінчила художню школу. Вважає, що малювання – це її. Вона зараз малює на планшеті і бере замовлення на відповідних сайтах, а їй за це гроші платять.
Ми спочатку з розумінням поставилися до її захоплення, так як для того, щоб вона могла розкрутитися час необхідний. Вже стільки часу пройшло, а вона так собі на життя жодного разу і не заробила. Ну, звичайно, у неї є деякі доходи, але на ці гроші вона себе навіть прогодувати сама не зможе, адже замовлення, то є, то немає. Заробітки нестабільні.
Ми з чоловіком неодноразово пробували з нею поговорити, про те, що їй необхідний стабільний заробіток, нехай навіть віддалено. Однак всі такі розмови закінчуються сварками.
