Ніколи не думала, що моє життя і життя моєї дитини заверне не туди. Та ще й як. Адже мало того, що чоловік, якому я повністю довіряла, виявився зрадником, так ще і його поведінка ображає нашу дитину. Хіба це нормально, коли любов до позашлюбного сина переважує любов до другої дитини? Я не можу цього терпіти.
Ми з Юрою одружились 15 років тому. Наша дочка, Аліса, народилася тільки через 4 роки. Але я не шкодую про «втрачений час» без дітей. Наша час дитина була дуже бажаною. А матеріальне становище обох батьків вже дозволяло забезпечити дитині повноцінне дитинство.
Але 2 роки тому стало відомо про секрет чоловіка. Виявилося, що у нього є син, якому зараз 13 років, і всі ці роки він мовчав про дитину. Весь цей час він потай від мене відправляв гроші матері дитини. Зрозуміло, для мене це було великим ударом. Адже людина, якій я повністю довіряла, виявилася зрадником. Нехай це було більше 10 років тому. Факт зради скасувати не можна.
Через якийсь час Юра познайомив нас з хлопчиком. Я намагалася не сприймати його як підтвердження зради. І, думаю, у мене це вийшло. У нас з Васею нормальні відносини, хоча я б не сказала, що він мене дуже любить. З сестрою він ладнає трохи краще, але, мабуть, це ненадовго.
Чим старшим стає Вася, тим більше уваги Юра йому приділяє. Він починає бачити в ньому свої риси і відчуває все більшу спорідненість. Тому він бере з собою хлопчика всюди, куди тільки може. Я б мовчала, якби не Аліса.
Їй зараз доводиться нелегко, адже вся увага батька, яка раніше належала їй, дісталася Васі. Якщо батько пообіцяв піти з нею в кіно, то Вася піде теж. Якщо вона попросить про щось, то Васі це теж дістанеться. Вона прекрасно відчуває, що Вася набагато важливіший батькові, ніж вона. Від цього Аліса постійно в поганому настрої, а я думаю, як виправити становище.
З чоловіком я вже намагалася поговорити, але він ніби не хоче помічати явних проблем. Син є, значить все буде добре. «Ну добре», – думаю я. «Подивимося, як тобі буде без нас з Алісою». Я не маю наміру терпіти таке ставлення. Якщо йому важливіша та сім’я, нехай з нею і живе. А ми з Алісою можемо спокійно переїхати на мою другу квартиру. І так, я серйозно задумалася про розлучення.
Інакше не знаю, як вчинити. Я розумію, любов до сина і все таке, але як же наша дочка? І я? Що ще залишається робити з людиною, яка не хоче чути і розуміти рідних?
