– Якщо я працювала б з дому, у мене б брудний посуд в раковині не складався! – заголосила свекруха, дивлячись на дві кружки в мийці.
Я навіть не стала реагувати, адже звикла до її заморочок. Але вона продовжила:
– Ось навіщо тобі була біла кухня? Все брудне, плями і розводи. Приїду в вихідний, порядок наведу.
– Я сама наведу, я вас про допомогу не просила, – відповіла я.
Я працюю вдома – репетитор і перекладач. Чим більше працюю – тим більше зарплата. Так як ми виплачуємо кредит, я намагаюся брати багато роботи.
– Лілія, не можна так. Досить своїми папірцями займатися, займися прибиранням. Скоро таргани в квартирі заведуться. Відпочинь, з дітьми погуляй, тільки про роботу думаєш. Зв’яжіться зі мною в суботу на обід, покажу тобі, як господарство треба вести і новими рецептами поділюся, – сказала свекруха.
Довелося йти. Поки свекор дивився футбол, свекруха крутилася на кухні. Він окинув поглядом старших онуків і повернувся до улюбленої справи. Свекруха почала мені розповідати рецепти салатів, які готувала ще моя бабуся. Діти таке не їдять – я і не готую.
– Їм тільки чіпси подавай! – обурилася свекруха.
– Ми любимо сосиски в тісті, мама нам готує, – відповіла дочка.
– Сосиски? Який жах! – схопилася за серце свекруха.
Ми швидко пообідали і почали поспішати додому. Але перед відходом мене чекала “приємна” новина.
– Наступної суботи ми до вас на обід прийдемо, ще моя сестра приїде, – заявила свекруха.
– У мене плани на суботу, – обурилася я.
– Традиції треба шанувати, відкладеш свої справи.
Мені довелося працювати вночі, щоб звільнити суботу для милих гостей. Я приготувала холодець, салати, курку спекла, навіть на торт час залишився.
Коли свекруха підійшла до столу, почала прискіпуватися до страв. А потім підійшла до меблів і заявила:
– Яка пилюка! Але, що зробиш – Ліля ж працює.
Її сестра кивала головою і топтала салати без перепочинку. Розійшлися всі вже під вечір. Прибирати мені не хотілося – залишила все на ранок.
Через тиждень свекруха знову зателефонувала:
– Лілія, Наталі так сподобався обід, що ми вирішили зробити його традиційним. Цієї суботи вона ще й онуків прихопить. Придумаєш дитяче меню?
– Традиції – це прекрасно, але мені потрібно гроші заробляти. Та й обід такий щотижня нам не по кишені.
– Не шкодуй, не треба на гостях економити.
– Я згідна, але гості не повинні приходити щотижня.
– Ти хочеш сказати, що ми тебе об’їли? Ну вибач! – кинула трубку свекруха.
Хіба я образила її правдою? Мені дійсно треба працювати, адже у нас кредит, та й ми звикли економити, а не обідати по-царськи. Свекрусі мене не зрозуміти, адже вона завжди сиділа на шиї у чоловіка.
Мені прикро, що вона так все сприйняла. Може, вибачитися? Щоб ще більше не погіршувати стосунки?
