Поняття “свекруха” я завжди розуміла по-своєму, і відчувала крайній негатив кожного разу, коли чула його. Швидше за все, навколо мене не було жінок, які були б задоволені своєю свекрухою або ж принаймні мали з нею хороші відносини. Більше було історій про те, що саме через них і відбувалися розлучення.
Починалися історії завжди однаково: “Вона не полюбила мене з першого погляду.” Ну а потім розповідалися деталі історій, у яких був однаковий сенс. Свекрухи будували підступи своїх невісток, з якими вони опинилися по різні боки барикад.
Ось і я опинилась в схожій ситуації. Колись я була молода і вкрай наївна. Вважала, що у нас з чоловіком справжня любов і ніхто не в силах зруйнувати її. Тільки на ділі виявилося все інакше. Адже головне – посіяти зерно сумніву.
З огляду на гіркий досвід моїх подруг, я не знайомилася з майбутньою свекрухою дуже довго. Я боялась. Швидше за все, зіграла інтуїція. Перший раз ми побачилися, коли чоловік йшов в армію. Тоді на проводах я і підійшла до неї. Вирішила, що це чудовий час для розмови і зближення. Адже я вже досить доросла. У мене багато дорослих подруг, ну повинна ж я знайти спільну мову з мамою свого майбутнього чоловіка!
Тільки щось пішло не так. І під кінець дня я усвідомила, що не просто не сподобалася мамі чоловіка, а що вона мене зненавиділа. Чому? До сих пір гублюся в здогадах. Цілий день я допомагала, і готувала, і мила. Тоді я просто прийняла рішення дочекатися чоловіка з армії.
З тих пір вже рік пройшов. Коли він повернувся з армії, ми почали жити разом. У нього вдома. Свекруха відверто до мене чіплялася: називала дурненькою, і казала, що в мене руки не звідти ростуть. Я перший час хотіла їй подобатися, догоджала, а вона таке про мене своїм знайомим говорила! Якби я тоді тільки знала …
Ще через рік ми пішли розписуватися. Від весілля відмовилися. Просто зібрали вечерю зі знайомими гостями. Так вирішила свекруха. Батько з матір’ю мого чоловіка розлучилися давно. Почали ми жити з його батьком. Але його мати і туди примудрялася лізти. Постійно в мою сторону звучали звинувачення, що я з армії його не чекала, гуляла, де попало. І як господиня я ніяка – все через одне місце. Я ображалася на неї. Завжди чоловіка смачно годувала. Та й прибирала регулярно. Намагалася навіть свекрусі по дому допомогти, коли час вільний був. А вона своєму чоловікові казала гидоти. Він мене виправдовував і говорив, що добре до мене ставиться.
Я вже не знала, що робити. Відчувала себе кепсько. Я і сама про себе стала погано думати. Плакала ночами. І так я прожила цілих п’ять років. П’ять років стресів і принижень. А в усьому іншому все у нас було з чоловіком добре. Він мене дуже любив, робота хороша, друзі відмінні. А свекруха мене постійно переконувала, що я нікчема.
Напевно, я сама приміряла на себе роль невдахи. Терпіла всі образи і приниження. Свекруха пішла далі – стала брехати і про моїх батьків. Я ж якось спробувала обірвала її плітки, а у відповідь стільки бруду полилося … Вона навіть своїх подруг обговорювала і виливала на них бруд. Я зрозуміла, що вона – енергетичний вампір. Їй подобалося доводити людей до істерики.
По закінченню п’яти років першою здалася моя мати. Вона мені сказала, щоб я не спілкувалася з свекрухою. Я спочатку не зрозуміла, як це зробити на практиці, але свекруха сама мені допомогла прийняти рішення. Якось раз, коли я вже була вагітна, вона увірвалася в наш будинок і зробила черговий скандал. У мене сил особливо не було, і я просто сказала: “Забирайтеся!”
Вона оторопіла. Але я впевнено випровадила її. Вона не очікувала від мене такого. Та я і сама не очікувала. Я вирішила, що сама буду тепер вибирати, з ким мені підтримувати відносини. Неприємні особи – геть з мого життя! Ніхто не має права говорити гидоти про моїх близьких. І вже точно робити це при вагітній жінці.
І тепер уже на протязі трьох років я живу спокійно. Ніяких стресів! Тільки впевненість в собі і радість буття! З свекрухою не спілкуюся, тільки чергові фрази. До внучки її допускаю, але сама регулюю місце і час спілкування. Як бабуся вона поводиться нормально – дорікнути мені її немає в чому.
Ніякі докори сумління мене не мучать. Нехай деякі скажуть, що так не можна. Але такий стан справ влаштовує всіх – так легше. Моя вдячність свекрусі тільки за те, що вона виховала гарного сина. Всі дев’ять років, які ми живемо разом, я щаслива. І лише п’ять з них змогла затьмарити свекруха.
