Моєму синочку півтора року. Весь цей час я чую постійні поради від усіх про те, коли він повинен поповзти, сісти, піти, заговорити і тому подібне.
Він добре розвивається, в нього немає проблем зі здоров’ям, але він робить все трохи пізніше ніж більшість дітей. Мене це взагалі не хвилює, бо лікар нас перевірив й сказав, що все добре, але бабуся мого чоловіка вважає інакше. Вона завжди каже, що з ним щось не так, що він погано розвивається, що йому треба до лікаря, що в нього проблеми зі здоров’ям, а може в нього глисти чи ще щось.
Звісно, на її думку, це я винна, що він розвивається з запізненням, я погана мати й зовсім не займаюся своєю дитиною. Коли вона приходить до нас у гості, то завжди питає чим я його сьогодні годувала, який у нього режим, чи гуляв він і так далі. Я наче знаходжусь на екзамені з материнства.
Одного разу, бабуся привезла з собою їжу для нас: варену картоплю, борщ, пиріжки й захотіла погодувати мого сина, але їсти він не захотів. Перед її приїздом я погодувала його.
Після того, як мій син їсти не захотів, вона сказала, що в мого сина глисти! Я була здивована з цієї маячні. Я їй сказала, що він просто не голодний, не хоче їсти, але вона почала кричати на мене й казати, що я жахлива мати й мені начхати на здоров’я своєї дитини.
Біля нашого будинку недалеко знаходиться дитяча поліклініка. Бабуся намагалася змусити мене віднести туди сина. Та я набралася сміливості та попросила її поїхати додому, а ще сказала, щоб вона більше до нас не приходила.
Я знала, що мій чоловік буде на моєму боці, але боялася, що його мати не підтримає мене. Вона стала мені другою мамою, тому я дуже боялася, що вона розчарується у мені.
Ввечері я все розказала чоловікові, звісно, він мене підтримав. В гості зайшла його мама. Я намагалася зрозуміти по її очам сердиться вона на мене чи ні, але вона мене випередила. Вона обійняла мене та попросила вибачення за свою матір. Сказала, що якщо я все ж таки погоджусь, щоб бабуся до нас заходила, то вона буде поруч та не дасть мене образити.
Бабуся не заходила та не дзвонила пів року. Потім вона все ж таки прийшла до нас, з нею була свекруха, тому я не боялася. З того часу, вона більше ніколи не намагалася ставити діагноз моїй дитині.
