Олексій був моїм першим коханням, але, на жаль, це відчувала лише я. Ми були найкращими друзями в університеті. Могли навіть фліртувати, але більше нічого не було. Коли ми закінчили навчання, наші шляхи розійшлися. Кожного дня я згадувала його. Він був для мене нездійсненною мрією.
Влаштувавшись касиром у продуктовий, кожного дня я отримувала багато компліментів від покупців. Деякі чоловіки намагалися отримати мій номер телефону, але я не давала, бо вони мені не подобалися. Та один хлопець все ж таки домігся свого. Мені захотілося з ним дружити, бо він здався мені веселим та мужнім. З ним було дуже цікаво розмовляти.
З першого разу я погодилася піти з ним на побачення. Я зовсім не нервувала, чомусь мені було дуже спокійно поруч з ним. Ми гуляли вночі по самотньому місту. Спочатку ми багато розмовляли, сміялися, а потім поїхали до нього додому дивитися кіно, бо кінотеатр вже був закритий. Не знаю, чому я погодилася, чому мені не було страшно. Я відчувала, що він моя рідна душа, мені було дуже добре поруч з ним.
Наші відносини з Андрієм розвивалися дуже стрімко. Вже наступного місяця ми знайомилися з батьками одне одного, а через два вже жили разом у його квартирі. Я була дуже щасливою й не могла повірити, що хтось буде мене так сильно кохати.
Ми одружилися. Але у день весілля, я не була щасливою. Чомусь було таке дивне відчуття, наче я роблю помилку. Я намагалася відігнати погані думки від себе, тим більше, коли на мене дивився мій щасливий чоловік. Через рік у нас народився син. Було дуже важко. Я спала по три години на добу. Коли чоловік відпускав мене на вулицю, щоб я подихала свіжим повітрям, я згадувала Олексія. Я думала, як він там, що він зараз робить, про що думає. Я мріяла, щоб він мене обійняв, допоміг, вислухав й сказав, що все буде добре. Я б хотіла мати від нього дитину та створити з ним сім’ю.
Я розуміла, що так думати неправильно, але ці думки я допускала тільки тоді, коли була на самоті.
Через втому, я стала надто часто згадувати своє перше кохання. Я аналізувала своє відношення до чоловіка й зрозуміла, що я ніколи не відчувала до нього тих почуттів, що відчувала до Олексія. Мені ставало сумно й боляче від своїх думок. Я не любила Андрія, але й піти від нього не могла, бо хто мене ще так полюбить як він. Я не хотіла шукати собі іншого, мені потрібен тільки один, а він мене не кохає.
Одного зимового вечора, залишивши сина на чоловіка, я пішла до кав’ярні. У мене було пів години для відпочинку, поки син спав. Коли я стояла у черзі за кавою та тістечком, то почула знайомий голос. Моє серце наче зупинилося. Мені хотілося розчинятися у мелодії знайомого голосу. Я обернулася й побачила його, своє перше кохання.
Він мене обійняв й мене наче вдарило струмом. З ним я провела весь вечір. Замість тридцяти хвилин я просиділа з ним три години. Мій чоловік дуже сердився на мене. Ми посварилися, бо я розказала йому, що зустріла свого друга. Він почав звинувачувати мене у зраді, але цього не було!
Наступного ранку я згадувала розмову з Олексієм.
– Я хочу тобі так багато розповісти!!! Але найголовніше, це те, що я тебе кохаю, тільки тебе, я завжди думала тільки про тебе…
– Зачекай, зупинися! Ти для мене як рідна сестра, я не відчуваю до тебе іншої любові. Пробач.
Мені було дуже боляче та соромно. Але я дуже рада, що сказала йому про це, тепер я точно знаю, що у мене немає шансів. Тепер я точно впевнена, що він не захоче зі мною спілкуватися, я б хотіла з ним дружити, щоб бачити його, але рада, що сталося саме так. Тепер я його точно не побачу. Я відпустила його, відпустила свої почуття. Мені стало набагато легше дихати. Життя стало кращим.
Пройшов місяць. Я вже забула про зустріч з Олексієм. Виходячи з будинку до продуктового я побачила знайоме обличчя. Я не розуміла, що він тут робить, ми ж наче все сказали один одному.
– Пробач, я злякався. Я кохаю тебе, ти намагалася все для мене робити, а я боявся тебе розчарувати й злякався. Я боявся почуттів до тебе. Ти закохала мене у себе.
Я не могла повірити своїм вухам, але я не відчула радості. Пізно, вже було занадто пізно. Я встигла відпустити його, але, все ж таки, закохала його у себе.
