Ще з дитинства я планувала переїзд до іншої країни. Я розуміла, що треба багато заробляти, а для цього треба важко працювати, можливо, і на роботі, яку ти не любиш. Тому, я хотіла заробити гроші, відкрити бізнес, а коли вже буду заможною, то зможу займатися тим, що приносить мені задоволення.
Справи в мене йшли добре. Я стала займатися веб дизайном й відкрила свою студію. Коли найняла десятьох людей і почала добре заробляти, то зайнялась переїздом до Іспанії. Ця країна була моєю мрією, тому я дуже чекала цієї щасливої миті. Після переїзду я стала ще більше працювати, бо я хотіла приносити користь людям, а для цього потрібні гроші та визнання.
Про мій бізнес почали писати, у мене брали інтерв’ю. Я стала відомою і до мене почали тягнутися люди. Мій бізнес став відомий не тільки завдяки гарній праці, а й тому, що я давала дуже гарні умови для своїх співробітників.
Мені стали дзвонити мої друзі й розказувати про їх важке життя. Я розуміла для чого потрібні ці розмови, але я пам’ятала, які вони ледачі та хамовиті, тому не планувала брати їх до себе на роботу.
Потім мені почали дзвонити мої родичі, яких я бачила зазвичай раз на рік, які не дзвонили мені навіть на мій День народження. Всі питали, чи не хочу я влаштувати їх до себе, бо вони ж мої родичі. Я всім відмовила. Через це зі мною перестали спілкуватися й почали розповідати плітки, яка жадібна до грошей, та яка егоїстка, бо не допомагаю своїм бідним родичам.
Та я й не повинна нікому допомагати! Я всього досягла сама, багато працювала та навчалася. Якщо вони мої родичі або ж друзі, то це не означає, що я повинна їх брати до себе на роботу.
Тому, я перестала спілкуватися майже з усіма людьми з минулого. Я живу своїм життям, а вони своїм.
