Моєю мрією завжди була робота в якомусь магазині вночі. Мені здавалося, що це не так важко, а навпаки, романтично. Вдача мені посміхнулася. У дворі мого дому відкрився магазин, у який я одразу влаштувалася. Зміни були денні, нічні та на цілу добу. Приходила додому тільки поспати, я дуже втомлювалася, але таке життя мені подобалося. Та й платили мені дуже добре.
Згодом я зустріла хлопця й через деякий час залицянь переїхала до нього. Місяць ми жили добре, пpистpaсть та романтика кожного дня, а потім до нас завітала його бабуся. Коханий в цей час був на роботі, тому я дуже хвилювалася під час цього знайомства.
Бабуся живе в селі, тому привезла з собою домашнього м’яса та молока, яєць та овочів. Побачила немитий посуд, бо я тільки поїла, а тут вона приїхала. Вона почала мити посуд, я сказала, що я сама це зроблю, а вона гостя, нехай відпочиває.
– Я бачу, як ти сама зробиш, досі не помила, а зараз помиєш? Я краще сама, щоб онук прийшов до чистого дому.
Я була шокована. Вона відповіла таким грубим тоном, що мені захотілося її вигнати, але я не мала права, бо це не моя домівка, а я просто дівчина, а не дружина.
– Що ти приготувала на вечерю онуку?
– Зараз десята ранку, яка вечеря? Ввечері приготую.
– Ти так приготуєш, як посуд помиєш.
Бабуся почала готувати їжу.
– Ти зробила поїсти сьогодні на роботу коханому?
– Ні, бо я спала після нічної зміни, він сам приготував.
– Спати вночі будеш, а вдень треба готувати.
– Чому ви вказуєте мені, що я маю робити?
Я вже перейшла на дещо підвищений тон, аж тут додому зайшов коханий.
– У мене для тебе радісна новина! Тобі не буде сумно, поки я буду на роботі, бабуся буде жити з нами.
Такого життя я не хочу й жити з цією жінкою я не збираюся. Свою думку я йому одразу озвучила. На що він мені відповів:
– Я не можу вигнати бабусю, їй ніде жити.
– Тоді орендуємо квартиру!
– Навіщо орендувати, коли є своя?
– Тобі все ж доведеться обирати з ким жити. Або зі мною, або з нею.
– Кохана, чого ти ставиш такі ультиматуми, ви що посварилися?
– Твоя бабуся ненормальна! Я не буду з нею жити!
Бабуся одразу почала кричати, що не дай Боже таку жінку мати, тому я зібрала речі й втекла з цієї божевільні.
Колишній мені дзвонив кожного дня й благав, щоб я повернулася, що бабуся хоче вибачитися. Та я не захотіла. Такі люди як вона не змінюються. Жити з не я не зможу.
Мені дуже шкода його майбутню дружину та його. Мені здається, що через його нахабну рідню він не швидко знайде собі хорошу дружину.
А як ви вважаєте, права я в цій ситуації, чи ні?
