У мене є син від першого шлюбу. З своїм колишнім чоловіком ми вже декілька років розлучені. Свого теперішнього чоловіка я зустріла на дитячому майданчику. Там він гуляв зі своєю дочкою. Він виховує її один. Він дуже чуйний та люб’язний. Мій син швидко почав називати його татом. Коханий був не проти, йому дуже це подобалося. Його дочка не відчувала того самого, їй не хотілося називати мене мамою, а я не наполягала.
Все було добре, ми жили душа в душу протягом 5-ти років. Поки я не дізналась, що про всяк випадок він вирішив переписати усе на свою доньку. Мені від нього нічого не треба, але я запитала його, чому він прийняв таке рішення саме зараз. А він мені відповів, що якби там не було, але у нього тільки одна дитина, і він хоче бути впевненим, що в неї все буде добре.
– Якщо ми для тебе чужі люди, то нам потрібно розлучатися. Якщо ти мене кохаєш і хочеш повернути, якщо мого сина називаєш синочком і справді так вважаєш, то переглянь своє рішення. Мені не потрібні твої гроші та майно, але я хочу знати, що ми тобі не чужі люди й що якщо з тобою щось станеться, у мене будуть гроші, щоб забезпечити їх обох.
Чоловік відмовився. Тоді я зібрала сина і поїхала з ним до моїх батьків. Пройшов місяць. Чоловік мені жодного разу навіть не подзвонив. Зачекаю ще тиждень, якщо він не передумає – подам на розлучення.
А як ви вважаєте, маю я якесь право на його майно? Я ж з ним стільки років вже живу, невже він зовсім не переживає за майбутнє мого сина?
