Вони познайомилися в кафе біля моря. Вона з келихом вина, він з пивом. Їх погляди зустрілися і чоловік посміхнувся жінці, вона йому теж. Він вирішив підійти.
– Вибачте, я не пристаю, звичайно … – почав він.
– Та досить вам, ви ж на курорті, приставайте на здоров’я. – відповіла вона.
– Я Олексій. – представився чоловік.
– Треба ж, мого чоловіка теж так звуть.
– Що ж…
– Бачу, у вас теж обручку. Сідайте, не соромтеся. Я Анна. Вашу дружину, випадково, не так же звуть?
– Ні. А чому ви одна тут? Я вас весь час бачу в самоті.
– У чоловіка не вийшло полетіти зі мною через роботу. Хоча збиралися разом. А ви чому один?
– Дружина на п’ятому місяці вагітності, поїхала до мами, а я ось вирішив трохи відпочити. Може, потанцюємо?
– Ні, спасибі. Я викладаю латиноамериканські танці, натанцювалась.
Вони довго просиділи в кафе, розмовляли.
Підійшов офіціант Андрій, з яким Олексій вже встиг потоваришувати.
– Ви просто створені одне для одного, дуже красива пара. – помітив він.
На наступний день Олексій з Анною пішли в дельфінарій. Після цього не розлучалися. Анна переїхала в готель до Олексія. Номер вони практично не покидали, виходили хіба щоб купити їжу і вино.
Коли прийшов час Анні відлітати, Олексій сказав:
– Я ж більше не уявляю життя без тебе …
– Олексій, перестань, у нас сім’ї. Відпочили і вистачить.
– Давай тоді я приїду до тебе, скажу дружині, що у відрядження.
– Ні, не потрібно. Я до тебе теж їздити не збираюсь. Нехай все залишається, як було.
– Я без тебе не зможу. – благав Олексій.
– Добре. Тоді давай через рік тут.
Зустрілися вони, і справді, через рік.
Андрій, який вже був старшим офіціантом, зустрів їх як рідних:
– Як я радий, що ви знову тут! А ви тепер разом?
– Ага, ми тепер подружжя. – сказала Анна.
– Прийміть мої привітання! – сказав Андрій. – Тоді пляшка шампанського за рахунок закладу.
Олексій з подивом глянув на Анну, але нічого не сказав. Коли Андрій пішов, Анна пояснила:
– Розумієш, так навіть цікавіше. Будемо подружжям весь тиждень.
– Так, цікаво ти придумала. Я тільки за. – сказав Олексій.
Так, вони ставали подружжям на тиждень протягом двадцяти років. А в решту часу листувалися, зідзвонювалися. Олексій був вдячний Анні, що тоді зупинила його, і він не залишив вагітну дружину. Адже в дочці він душі не чув.
А недавно не стало чоловіка Анни. Коли про це дізнався Олексій, хотів приїхати до коханої, але вона заборонила йому це робити. А навесні Олексій видавав дочку заміж. Раптово дружина йому сказала:
– Слухай, ну все. Дочка заміжня. А ти вільний.
– Не зрозумів? – здивовано запитав Олексій.
– Ви можете бути з Анною і не ховатися. – відповіла дружина.
– Ти що, перепила чи що?
– Давай без ось цього всього. Я знаю про вас всі ці двадцять років.
Ще коли Олексій перший раз повернувся з поїздки, дружина відразу запідозрила недобре. А коли він знову через рік полетів туди, вона залишила дитину на бабусю, а сама полетіла слідом за чоловіком і своїми очима побачила їх з Анною. А потім подружилася з балакучим Андрієм, який став шпигувати за “сімейною парою” і все доповідав дружині. Навіщо їй було це все? Вона і сама не розуміла, просто вважала, що ситуація під контролем. Знала все про коханку чоловіка.
Протягом двадцяти років прикидалася, мовляв, вірить чоловікові. Головне – він залишався з нею і дочкою, тому всі тижневі відпочинки чоловіка вона йому прощала.
Олексій прямо сторопів, дружина немов холодною водою його облила … Але через 20 років у них з Анною з’явилася надія на те, що їх “тижневий шлюб” переросте в справжнісінький і до кінця життя …
