– Сумуєте тут без мене? – запитала свекруха.
– Звичайно, цілих три години вас не бачила, – посміхнулася Іра.
Свекруха мило засміялася, вона навіть не помітила сарказму в словах невістки. Родичка пішла наводити порядки в квартирі сина, а дружина Ігоря взялася за валеріану. Свекруха її дуже дратувала, але чоловік велів мовчати і терпіти.
Вона з нею не сварилася і не конфліктувала, просто не любила. Людмила Петрівна, варто зізнатися, була дуже доброю жінкою, вона поганого не бажала своїй невістці. Вона просто хотіла бути в курсі всіх справ і роздавала поради, вважаючи, що без них молоде подружжя не впорається.
Коли Іра вийшла заміж за Ігоря, вона відразу зрозуміла, з ким їй доведеться мати справу, хоч і свекруха зустріла невістку з обіймами і посмішкою.
– Яка ж красива у мене тепер буде донечка! Як я рада знайомству! Вареники ліпити вмієш? А налисники як завертаєш? Я всьому тебе навчу, у мене досвід ого-го! – твердила Людмила Петрівна прямо з порога.
Іра мовчала і слухала. Вона готувала чудово, та й господиня була хороша. Вміла і плями виводити, і білизну вибілювати, і налисники правильно загортати.
Людмилі Петрівні невістка сподобалася, вона відразу благословила молодят. Після весілля вона навіть допомогла з іпотекою, щоб вони не витрачали гроші на оренду. Ірина, звичайно, зраділа, поки не дізналася, що квартира знаходиться в кроковій доступності від будинку матері чоловіка.
Спочатку вона намагалася відігнати всі погані думки, мовляв, чого це свекруха буде пхати носа в чужу сім’ю, їй і своїх справ вистачає. Але як же вона помилялася! З першого ж дня Людмила Петрівна стала щоденною гостею в їхньому будинку. Ірі доводилося буквально втікати з дому та бродити до вечора в парку. Родичка кожного дня наводила порядки у дітей в квартирі і проводила там ревізію.
Незважаючи на таку ініціативність, невістку жінка нічим не потурала. Вона просто робила все по-своєму, не витрачаючи часу на безглузді зауваження і розмови. Іра відчувала себе порожнім місцем в своєму ж будинку, адже господарювала там Людмила Петрівна.
Чоловік втішав її перший час, а потім перейшов на бік матері:
– Чого ти вічно незадоволена? Всі подруги з ніг валяться, а у тебе он яка помічниця! Вона і їсти готує, і прибирає, і за онуком дивиться. Заспокойся!
Ірині така допомога і дарма не була потрібна. Вона хотіла свободи і спокою, присутність свекрухи в квартирі не давала їй спокійно вдихнути. Коли терпець урвався, з’явилося і вирішення проблеми.
У матері Ігоря щось сталося з телефоном. Старий кнопковий телефон ремонтувати не стали, відразу смартфон купили. Ірина навчила свекруху користуватися гаджетом, зареєструвала в соціальних мережах. Людмила Петрівна просто «залипнула» там. Тепер на біганину у неї не залишається часу, жінка перенеслася в віртуальний світ.
Невістка хоче подарувати свекрусі ще й комп’ютер, щоб точно убезпечити себе від її присутності в будинку. Краще сумувати за родичами, ніж набридати один одному.
