Коли я тільки познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, то все було ідеально. Романтичні вечері, побачення і все так красиво. Ми розуміли один одного з півслова. Наше життя було схоже на якусь незвичайну казку.
До тих пір поки не побачилася з його мамою. Все б нічого, вона хороша жінка і чудова мати, але ось мене вона не злюбила з першого знайомства. Не сподобалася я їй. Що тут можна зробити, хіба змусиш людину себе поважати або любити? Звичайно, ні. Спочатку я подумала, що з часом свекруха до мене звикне і прийме мене в сім’ю, але ні. Вона завжди дивно на мене дивилася, а я втішала себе, що жінка просто придивляється до мене.
Після весілля вона відверто почала мені показувати мої помилки і ходити за мною по п’ятах. То там я не так зробила, то не той порошок використала, то ще що-небудь. У неї було тисяча причин, щоб мною потикати. Але я старалася і робила все як могла. Навіть намагалася їй догодити і слідувала її порадам. Їй і це не подобалося. Після роздачі вказівок вона лягала на диван і дивилася телевізор. Нишком вона спостерігала за мною, поки я мила, прала і прибирала. І не забувала коментувати мій кожен крок. Мені була нестерпно, але я терпіла.
Але одного разу моєму терпінню прийшов кінець. Коли я проходила повз кухні і почула розмову між свекрухою і її подругою, то здивувалася. Жінка скаржилася на мене. Я була в ступорі і слухала кожне слово, спрямоване проти мене. Я ніколи їй слова поганого не сказала, а вона так мене обзивала і поливала брудом. Мене це дуже розлютило, що я вирішила розповісти чоловікові про поведінку його матері. Він нічого не сказав. Тільки те, що я чула до весілля. Що його мама хороша, що у неї просто складний характер. І ми обов’язково з нею подружимося. Потрібно дати їй час, щоб вона звикла до мене і прийняла мене. Нічого він так і не вирішив. Пропустив мимо вух і забув про мою проблему.
І пару днів по тому я не стрималася і дала свободу своїм емоціям. Це був важкий день. Треба було зробити купу справ, я нервувала і намагалася все встигнути. З ранку я відвела сина в дитячий сад і пішла в магазин. Там я закупилась необхідними продуктами і повернулася додому. Мене чекало прибирання і прання, в цей час свекруха була на своєму улюбленому місці. Вона знову бурчала і дивилася на екран. Вона нічим не допомагала, тільки коментувала всі мої дії. Зітхнувши, я зібрала силу в кулак і взялася за обід.
Готування мене трохи розслабило і я перестала злитися. А потім я пішла за сином. По дорозі ми заскочили в магазин і купили ще деякі продукти. Коли прийшли з дитиною, свекруха мені тицьнула в чай і сказала, щоб купила інший. Я була втомлена, але вирішила її не злити і повернулася за чаєм.
Купивши його, я нарешті повернулася. Накривши на стіл, я дістала голубці і розклала їх по тарілках. Побачивши незадоволений погляд, я зрозуміла, що знову щось не так. Вона з огидою подивилася на голубці і сказала, що не буде їх їсти. Тут я не витримала. Я сказала їй, що вона може приготувати сама, якщо не подобається як готую я. На цих словах я вийшла з кухні і пішла в спальню.
Зараз сиджу і плачу, шкодую про свій вчинок. Адже вона тепер не відстане від мене і буде ще більше діставати. А може взагалі поскаржиться своєму синові. Скаже, що я наговорила грубощів, а він повірить. Я знову залишуся крайня, як же це важко. Адже ніхто не хоче мене зрозуміти: ні допомоги, ні підтримки, ні доброго слова. Я лише хотіла щасливу сім’ю, а отримала цей кошмар.
