На думку родичів і знайомих, Марина рушила розумом. Ні, не в буквальному сенсі. Просто жінка в свої 37 років “додумалася” завагітніти. Ні, не на стороні. Від рідного чоловіка. І ні, сім’я не живе за рахунок рідні.
І Марина, і її чоловік, Ігор, добре заробляють. Тоді, запитаєте ви, що ж такого кримінального зробила жінка, чим викликала бурю докорів? Та нічого, просто вагітна вона вже четвертою дитиною.
«Ми з Ігорем живемо в законному шлюбі трохи більше чотирнадцяти років, – розповідала Марина, – практично відразу ж після весілля зайнялися будівництвом будинку. Ігор – трудяга ще той. Добре заробляє, по будівництву багато робіт робив самостійно.
Будинок, звичайно, вибудували розкішний. Допомогло те, що у Ігоря була однокімнатна квартира, що дісталася в спадок від бабусі. Продали її, взяли кредит, та вже й виплатили.»
Пара завжди мріяла про велику сім’ю. Немов на замовлення першими народилися сини-близнюки, яким зараз по дванадцять років. Через вісім років народилася дочка, і ось, зараз Марина чекає на четверту дитину.
Вагітність не була несподіваною, пара хотіла дитину і планувала. У матеріальному плані все добре, зі здоров’ям теж – чому б і ні? Марина працює, займається городом і домашнім господарством. А краса присадибної ділянки просто заворожує.
Чоловік збудував альтанку у дворі, займається облагороджуванням газонів, діти допомагають по господарству. Відносини в родині теплі і дружні.
Першою, хто звинуватив Марину в недоумстві, це її мати:
Здуріла чи що? Куди вам ще одну дитину? Синочки є, лапочка-дочка, куди четвертого? Цих для початку на ноги постав!
Ігорю вже 42 роки! – стогнала свекруха, – а ти що, дівчинка? Так ви ж постарієте на той час, як ця дитина досягне повноліття! Та й навіщо вам? Троє вже є. Цих спочатку виростити потрібно. Та й в твоєму віці народжувати – це не жарти.
Так, до речі, свекруха народила молодшу дочку, сестру Ігоря, в 40 років.
Коли Марина прийшла в жіночу поліклініку, гінеколог дуже здивувалася. Стала придивлятися до Марини.
«Ні, ну а що такого? Чому родичі і колеги так завзято намагаються відрадити мене від четвертої дитини.
Раз у раз твердять, що важко з такою кількістю дітей. А мені, скільки себе пам’ятаю, тільки в радість щастя материнства. Ніколи не скаржилася, що важко з дітьми. Крім того, в наш час народжуй не хочу, якщо фінанси дозволяють утримувати дитину. У нашому випадку, навіть більш ніж, так чому не подарувати ще одному ангелику життя, а нам з Ігорем – щастя стати батьками четвертого …»
